16 вер. 2014 р.

Про пізніх людей (і щасливих)

Час, коли не писала тут, був тяжкий і насичений. Назбирала купу історій, є багато чого розповісти. І скоро закінчується сезон, а це значить часу на писання буде ще більше. 


зараз лише коротко про сусідку свою - Трішу (британка, 62 роки). Вона одружена з Коліном всього 20 років (це не перший шлюб для обох). Але не про це. У неї є подруга Марго, в яку я залюблена. Тій теж 62, вони разом уже 32 роки. Щоп"ятниці вони ідуть на вечерю. Ось уже 32 (!) роки вони роблять це і не нудяться. Каже про це Марго: "Ми йдемо поїсти і випити, а як висновок лише п"ємо, забуваючи поїсти")))

 

І от приїжДЖали сюди у Трішину квартиру потусити без чоловіків. Найдрайвовіші дівчата, їй-Бо. Таких танців і таких party я ще не бачила. 


Я до чого? У Tрішиному житті немає місця старості. Вона каже: "я ніколи не засяду з піцою вдома, якщо я можу поїсти піци в закладі". вона видудлила все rose з нашого бару (замовляли внєурочно), запрошувала нас на вечерю, де згодом всьому ресторану показувала як треба танцювати Its raining man :) Вона зустріла своїх людей вже після 30, і не збирається жити сіро, любить, дружить і живе!


буду сумувать за ними до наступного року, або ж, як Бог дасть побачу їх у лютому, якщо дадуть візу (про це розкажу пізніше).