Ой, так давно не писала про всілякі турецькі викрутаси. Але все в нормі -
занотовую, шоб потім не забуть.
Не знаю чи десь писала про свою одну знайому – Валерію. Вона така класична
«восточна жена», бо ж при одруженні прийняла іслам, має навіть турецьке ім¢я Зюмрут (в честь чоловікової бабусі). Начиталася вона
романів про арабських скакунів, гареми, для закріплення успіху і знань пару раз
переглянула серіал Клон і всьо - -готова для покорення Туреччини.
Жили вони спочатку з чоловіком в Стамбулі, потім переїхали ближче до родини
в Мулу. Взагаі то Егейські сім¢ї не геть такі шоб заядлі мусульмани, але от саме її сім¢я родом з м. Конья, там нрави
посуровіші, мабуть, в сім¢ї були покриті всі, крім Лєри.
В 2014 ми українською зграйою устраювали їй «побєг з ГУЛАГу» з нереальними
пригодами, страхами, погрозами, переховуваннями і нарешті звільненням від
усього цього за допомогою адвоката -
чоловіка однієї з наших землячок. Виїхати разом з дітьми не довелося, не
дозволяв той тато коханий, зато нормальне розлучення, дітей віддали мамі (це
ващє нереальна історія про те, як ми всі доводили здатність Лєри піклуватися
про дітей, то були слова свідків проти слів турецькї родини), поселили в
пригороді Ізміру, діти пристроїлися по школам, Лєра, не дурна ж баба, заробляла
фрілансом і то дуже не погано.
Про першопричини ж забула сказать, чо собствєнно кивала п»ятами ця Лєра. Бо
не все так, як в серіалах. Прийняти віру і відповідати всім її правилам - то не
так легко. В серіалах то шейхи багаті, а в Тр не всі такі, тут мужикам заробляти треба, працювати
і то не просто чайочки і кальянчики. і не всі хочуть, скажу вам по секрету))
Свекруха зі свого боку вимагала тримати піст, а в Лєри
судинна дистонія і якась там проблема з внутрішнім вухом, голова крутиться як
не поїсть, так шо ледве по світу ходить. Крім того, до платка звикнути не могла. Мама
помаленьку капала чоловікові, той якийсь задьорганий і на Лєрі і на дітях
зривався, до малої приставав шо вдяга засильно коротке (на минуточку: дитині 7
років), малому 5-річному прививав істини його власної реальності: жінки роблять
все по дому, принцам даже попу піднімать не нада.
Якось в один вечір чоловік прийшов на підпитку (нельзя алкоголь по шаріату?
Нє, не чув).і відгамселив Лєру, малу штурханув добряче, свекруха забрала малого
в іншу кімнату і не виходила до закінчення шторму. В дітей шок. В Лєри
суїцідальні думки. Ну ми і давай же помагать.
Всі оті події продовжувалися 7 місяців. І нарешті спокій. Ну і ми всі
раденькі.
Позавчора шок новина: Лєра вернулася до чоловіка вот уже як місяць. І
навіть не хоче говорити з подругами по телефону. Просто в групі написала, шо у
неї всьо харашо, вона не забуде нашої доброти, але сім¢я понад усе, почувається наче
предала нас, але ми повинні поняти, це любов. І отєц дітей.
Хмм... я можу поняти все (но не простіть!)): якісь сварки, образи, погрози
в пориві відчаю, але, людино добра, тебе гамселили на очах в твоєї дочки!
Обзивали всяко! Твоя свекруха сиділа собі тихенько в кімнаті поки її п¢яне бидло-син розмахувало
руками (і ногами!). Заради порятунку зібралась купа людей, на це витрачено час
і гроші. Це не любов. Це просто якась потреба бути не одній. Так можна ж було
спробувати сім¢ю, тільки не з таким..
За шість років в Тр я бачила багато випалків утеч і повернень. Скажу так,
шо тільки в 20% люди направду втікають і це їм направду потрібне, у всіх інших
стокгольмський синдром якийсь. І пойміть, я за сім¢ю, за здорові стоснки, за татів
і мамів поруч з дітьми. Але коли то якісь паталогії і аномалії, то чому так
тяжко відрубати це гнилоттє. Ти ж підставляєш власних дітей. Вони, як і ти,
ніколи не будуть у безпеці на сто відсотків.
Стандартний результат такої помічі: жінка більше не хоче спілкуватися з її
помагаючими друзями, сім¢я попри все, аж до перших побоїв.
«Зарікалася свиня гівна не їсти», - кажуть у нас.Так і ми, українські діви
в Тр, зарікалися шо не будемо ніколи помагать в таких делікатних справах. І
потім знов робили те саме.