30 черв. 2016 р.

Трошки деталей про вибух в Стамбулі 28.06.2016

Так багато інформації про цей жаховищних вибух, що прям тяжко розібрать хто кого і навіщо.
Навіть дивно, але дико мало новин і пояснень на каналах, інтернет вирубають по всій країні, почуваємося тут наче таліби наступають (борони Господи). 
Найстрашніше те, що це вже дев"ятий такий вибух за 18 місяців і так і не зрозуміло за що гинуть мирні люди ?
Дурнуваті політика, гроші і влада. От вам триєдиння зла.


  • Визначено громадянство терористів - живих вибухівок - один з них  громадянин Узбекистану, ще один громадянин Росії, дагестанець за походженням і ще один киргиз. Всі фанатичні мусульмани (мусульманством там і не пахне, сектанство і не більше). Той, которий дагестанець, знімав квартиру в районі Фатіх, шо в Стамбулі (Європа), і на території Тр заїхав ще місяць назад.
  • В теракті в Стамбулі на летовищі ім. Ататюрка загинуло 42 людини, 238 поранено, 144 з них уже виписалися з лікарень, 94 ще на терапії. 10 загиблих - іноземців. В лікарнях серед поранених є такох іноземці
  • вибух відбувся в трьох місцях: парковка, вихід в місто і вхід до терміналів
  • водій таксі, що віз терористів (знайшовся сам і швидко) сказав, що троє говорили невідомою йому мовою і він нічого не зрозумів
Чи варто говорити про те, крім того що шкода людей, сім"ї і навколо царить хаос і жах, то на туризмі в ТР поставлено великого жирного хреста? Газети в Британії взірвалися статтями і попередженнями, люди масово здають квитки і нікуди їхати не хочуть. А туризм для ТР то обов"язковий заробіток, половина країни тілько так і заробляє.

Сподіваюся, що людям щось проясниться, зрозуміють, що в ТР політиці щось да не так.. і ще прошу у вищих силих аби вилікувли оті хворі уми, шо творять таке і приносять в жертву життя мирних людей.


29 черв. 2016 р.

на порозі зневіри у всьому доброму

бо шось так важко бути позитивно настроєним, коли твоя рідна країна у вогні. а країна де ти живеш раз в квартал взривається десятками втрачених життів. теракт за терактом.

знаю, шо це все не про релігію. і не про переконання. а про якійсь сектанські плетіння інтриг у світі, свідомо хибне тлумачення ісламу, тупі проголошення війн джихадів, про які не йдеться в Корані...

Дурні ті, хто робить це. Всеодно вірю, що є бумеранг і їм колись буде дуже погано.

Тож цього разу на головному летовищі Туреччині - в Стамбулі. Наразі відомо про 42 загиблих і понад 250 поранених. Джихадистів видно на записах камер.. 
Питання до охоронців: чого коли я провозила кілограм турецького мерджімеку татові на суп з малою на руках, мене ледве не зарештовували і я ледве не пропустила літак? і яким чином аж троє озброєних живих бомб пролізло до мирних людей і як там собі взірвало?

сьогодні не хочеться будувать планів. 

дуже дуже хочу вірити у карму. і у розплату. 

28 черв. 2016 р.

про стокгольмський синдром

Ой, так давно не писала про всілякі турецькі викрутаси. Але все в нормі - занотовую, шоб потім не забуть.
Не знаю чи десь писала про свою одну знайому – Валерію. Вона така класична «восточна жена», бо ж при одруженні прийняла іслам, має навіть турецьке ім¢я Зюмрут (в честь чоловікової бабусі). Начиталася вона романів про арабських скакунів, гареми, для закріплення успіху і знань пару раз переглянула серіал Клон і всьо - -готова для покорення Туреччини.
Жили вони спочатку з чоловіком в Стамбулі, потім переїхали ближче до родини в Мулу. Взагаі то Егейські сім¢ї не геть такі шоб заядлі мусульмани, але от саме її сім¢я родом з м. Конья, там нрави посуровіші, мабуть, в сім¢ї були покриті всі, крім Лєри.
В 2014 ми українською зграйою устраювали їй «побєг з ГУЛАГу» з нереальними пригодами, страхами, погрозами, переховуваннями і нарешті звільненням від усього цього за допомогою адвоката  - чоловіка однієї з наших землячок. Виїхати разом з дітьми не довелося, не дозволяв той тато коханий, зато нормальне розлучення, дітей віддали мамі (це ващє нереальна історія про те, як ми всі доводили здатність Лєри піклуватися про дітей, то були слова свідків проти слів турецькї родини), поселили в пригороді Ізміру, діти пристроїлися по школам, Лєра, не дурна ж баба, заробляла фрілансом і то дуже не погано.
Про першопричини ж забула сказать, чо собствєнно кивала п»ятами ця Лєра. Бо не все так, як в серіалах. Прийняти віру і відповідати всім її правилам - то не так легко. В серіалах то шейхи багаті, а в Тр не всі такі, тут мужикам заробляти треба, працювати і то не просто чайочки і кальянчики. і не всі хочуть, скажу вам по секрету))
Свекруха зі свого боку вимагала тримати піст, а в Лєри судинна дистонія і якась там проблема з внутрішнім вухом, голова крутиться як не поїсть, так шо ледве по світу ходить. Крім того, до платка звикнути не могла. Мама помаленьку капала чоловікові, той якийсь задьорганий і на Лєрі і на дітях зривався, до малої приставав шо вдяга засильно коротке (на минуточку: дитині 7 років), малому 5-річному прививав істини його власної реальності: жінки роблять все по дому, принцам даже попу піднімать не нада.
Якось в один вечір чоловік прийшов на підпитку (нельзя алкоголь по шаріату? Нє, не чув).і відгамселив Лєру, малу штурханув добряче, свекруха забрала малого в іншу кімнату і не виходила до закінчення шторму. В дітей шок. В Лєри суїцідальні думки. Ну ми і давай же помагать.
Всі оті події продовжувалися 7 місяців. І нарешті спокій. Ну і ми всі раденькі.
Позавчора шок новина: Лєра вернулася до чоловіка вот уже як місяць. І навіть не хоче говорити з подругами по телефону. Просто в групі написала, шо у неї всьо харашо, вона не забуде нашої доброти, але сім¢я понад усе, почувається наче предала нас, але ми повинні поняти, це любов. І отєц дітей.

Хмм... я можу поняти все (но не простіть!)): якісь сварки, образи, погрози в пориві відчаю, але, людино добра, тебе гамселили на очах в твоєї дочки! Обзивали всяко! Твоя свекруха сиділа собі тихенько в кімнаті поки її п¢яне бидло-син розмахувало руками (і ногами!). Заради порятунку зібралась купа людей, на це витрачено час і гроші. Це не любов. Це просто якась потреба бути не одній. Так можна ж було спробувати сім¢ю, тільки не з таким..
За шість років в Тр я бачила багато випалків утеч і повернень. Скажу так, шо тільки в 20% люди направду втікають і це їм направду потрібне, у всіх інших стокгольмський синдром якийсь. І пойміть, я за сім¢ю, за здорові стоснки, за татів і мамів поруч з дітьми. Але коли то якісь паталогії і аномалії, то чому так тяжко відрубати це гнилоттє. Ти ж підставляєш власних дітей. Вони, як і ти, ніколи не будуть у безпеці на сто відсотків.
Стандартний результат такої помічі: жінка більше не хоче спілкуватися з її помагаючими друзями, сім¢я попри все, аж до перших побоїв.

«Зарікалася свиня гівна не їсти», - кажуть у нас.Так і ми, українські діви в Тр, зарікалися шо не будемо ніколи помагать в таких делікатних справах. І потім знов робили те саме.