10 січ. 2016 р.

Про отримання громадянства в Туреччині

 Почну з того, що коли одружені в Тр 3 роки то маєте повне право подавати документи на отримання громадянства. 

Але я дочекалася 5 років. В принципі гострої потреби не було, працювала через отримання дозволу на роботу. Але коли постало питання про державну роботу, ясний пень, дорога туди мені була заказана.

У квітні 2015 ми підняли зади і позбирали документи, стандартний набір складався з:

  1. паспорт і його переклад, завірений нотаріусом
  2. свідоцтво про народження з апостилем і перелад (завірений нотаріусом)
  3. аілє джуздани (турецька шлюбна книжка))
  4. чоловіковий нюфюс джуздани (кімлік по-простому)
  5. якшо є діти, то їхній кімлік
  6. довідка про те, де ви прописані
  7. довідка про стан здоров"я
  8. дурний пункт: довідка про те, шо ви володієте турецькою (забіжу наперід і скажу, що такої довідки я не достала, а просто говорила з тьотьою, шо приймаа документи сама і вже вона засвідчила. шо в турецькій мові я шурупаю)
наш путь почався з того, що ми просто пішли і віддали всі ці доки в Nüfus Müdürlüğü. Сказали, шо позвонять. Правда, позвонили швидко, за два тижні і запросили на співбесіду. Там нам задавали коварні питаннячка, типу якого кольору у вас вчора бул постільна білизна? де ви вчора вечеряли? де народилася чоловікова мама? улюблений колір чоловіка? Хема питала про розмір моєї ноги? чи дозволить він мені працювати після отримання громадянства? чи є у мене проблеми з турецьким менталітетом? і як звати мою старшу сестру?

після співбесіди я пішла здавати відбитки пальців. для системи турецької. потім почалися гавняшки, невідповідність між транслітерацією кирилиці і латинниці, повторний переклад документів, справка з консульства шо мій тато Anatolii & AnatoliY то один і той самий тато. тут треба бути на стрьомі всім, у кого можуть бути варіянти перекладів. Перекладайте так, як у вас написано в першопочатковому перекладі. Ми ж усе підігнали так, як у мене було в аілє джуздани, та то продовжило процедуру на 2-3місяці.

І о диво: 29 грудня, перед Новим роком мені зробили подарунок, все таки дали громадянство. І тепер у мене є кімлік. І страховка на роботі ;)

Подавайте документи і забудьте за них, доведеться чекати. Дехто 18 місяців. і по 24. А дехто 4. Мій термін 8 місяців.

всім добра.



Шкільні страсті

Мої діти (ті шо в школі), крім того шо доводять мене до білого калєнія, доводять ше й до затупленої слізьми радості. 

Є в мене одна Азра. Чорноока-чорноброва. Тато з мамой розійшлися. і вона в своїх 5, поводится наче їй всі 10-12. І розумна ж настілько. Я від її танців і співу реальну балдю: розкована, смілива, вільна, галаслива, весела. А як тільки мова заходить про сім"ю - очі в підлогу і мовчить. Обіймаю її без перестану, знає шо фанатію від неї і сприймає це все природньо не задираючи носа. Шикарна. її мама настільки ж само шикарна як і дитина. близько до себе мало кого підпускає, і рада, що підпустила мене в своє серце і до своєї дитини.

***

         Раніше я писала про моє психосоматичне циганча. залякане і без апетиту. Боже, ліпше не знала про її "скелети", бо зараз навіть не розумію докінця як то і шо робить.

Словом, одного дня ми собі гуляємо в шкільному парку і гладимо коників, цілуємо котиків, нюхаємо квіточки. прибіга секретар, Сема йде додому срочно. СРОЧНО! ну моя напарниця каже, ладно, ми її зараз заведемо в клас зберемо, приведемо через хвилин 5-10 (від нашої початкової школи до приймальні нормальний кусок коридорів). Секретарка пішла та через хвилину вертається аж біла, її наздоганя батько Семи і каже ШО МОЯ ДИТИНА ТАК ДОВГО ТУТ РОБИТЬ?? мала стовпеніє, ховається за мій широкий зад, біліє і так далі.Назріває скандал.
 Понімаю шо шось не то, питаю, шо таке, Сема 2 роки їздить сервісом, шо за срочність. "Моя дружина помирає",  - каже батько, видьоргує в мене малу, та налякана і її починає нудити прямо по дорозі. я використовую цей час щоб добігти до дєріка і намінкути шо дитину батькові в стані якогось афекту я віддавать не хочу, той перекриває дорогу мужику і блюючій дитині, мовляв шо всім нада успокоїться.

робимо глибокий вдих. мужик не зізнається про діагноз, дєрік каже що ви їдьте спасайте дружину. мала буде з нами, якшо нада то і на ніч.
Той мотає головою і мені ще раз за ці десять хвилин приходить просвітлення: діло пахне керосіном. не в дружині справа.

Карочє, батько успокоївся, малу перестало вивертать і дєрік дозводив їм піти з умовою шо я маю право наярювати хоть що 10 хвилин.
ясний перець, що мені ніхто відповіді не дав.

Вранці мала прийшла у школу. І була мовчазна.
Ну якось ми погралися, повідомили психолога і вирішили почекати.

Через кілька днів після уроків за Семою приходить якийсь чоловік і називається її дядьком. Питаю у малої чи ти його знаєш? знаю, - каже. але стоїть стовпом. Думаю, наберу мамі, мало лі.
Та ісерично каже дитину не віддавати. Я вимикаю телефон і мовчки забираю малу з коридору, чоловік іде за мною, але на якомусь етапі його не пропускає сек"юріті. Я прискоком до дєріка, малу залишаю в нього і знов набираю маму. та мені розповідає, шо кілька днів назад її побив чоловік, його забрали за ґрати до вияснення обставин, а його рідний брат хоче забрати малу у неї (на прохання чоловіка). Ах блін. почекали маму, повідомили в органи.

На разі мала в школі не була тижні два. злягла з температурою, полежала в лікарню. Батька не випустили поки, мама з"їхала зі старої квартири.
Провідувати ходила: лежить таке біле і втомлене. Так багато випробувань уже, а їй тілько 5.