Шкільні страсті

Мої діти (ті шо в школі), крім того шо доводять мене до білого калєнія, доводять ше й до затупленої слізьми радості. 

Є в мене одна Азра. Чорноока-чорноброва. Тато з мамой розійшлися. і вона в своїх 5, поводится наче їй всі 10-12. І розумна ж настілько. Я від її танців і співу реальну балдю: розкована, смілива, вільна, галаслива, весела. А як тільки мова заходить про сім"ю - очі в підлогу і мовчить. Обіймаю її без перестану, знає шо фанатію від неї і сприймає це все природньо не задираючи носа. Шикарна. її мама настільки ж само шикарна як і дитина. близько до себе мало кого підпускає, і рада, що підпустила мене в своє серце і до своєї дитини.

***

         Раніше я писала про моє психосоматичне циганча. залякане і без апетиту. Боже, ліпше не знала про її "скелети", бо зараз навіть не розумію докінця як то і шо робить.

Словом, одного дня ми собі гуляємо в шкільному парку і гладимо коників, цілуємо котиків, нюхаємо квіточки. прибіга секретар, Сема йде додому срочно. СРОЧНО! ну моя напарниця каже, ладно, ми її зараз заведемо в клас зберемо, приведемо через хвилин 5-10 (від нашої початкової школи до приймальні нормальний кусок коридорів). Секретарка пішла та через хвилину вертається аж біла, її наздоганя батько Семи і каже ШО МОЯ ДИТИНА ТАК ДОВГО ТУТ РОБИТЬ?? мала стовпеніє, ховається за мій широкий зад, біліє і так далі.Назріває скандал.

 Понімаю шо шось не то, питаю, шо таке, Сема 2 роки їздить сервісом, шо за срочність. "Моя дружина помирає",  - каже батько, видьоргує в мене малу, та налякана і її починає нудити прямо по дорозі. я використовую цей час щоб добігти до дєріка і намінкути шо дитину батькові в стані якогось афекту я віддавать не хочу, той перекриває дорогу мужику і блюючій дитині, мовляв шо всім нада успокоїться.

робимо глибокий вдих. мужик не зізнається про діагноз, дєрік каже що ви їдьте спасайте дружину. мала буде з нами, якшо нада то і на ніч.

Той мотає головою і мені ще раз за ці десять хвилин приходить просвітлення: діло пахне керосіном. не в дружині справа.

Карочє, батько успокоївся, малу перестало вивертать і дєрік дозводив їм піти з умовою шо я маю право наярювати хоть що 10 хвилин.

ясний перець, що мені ніхто відповіді не дав.

Вранці мала прийшла у школу. І була мовчазна.

Ну якось ми погралися, повідомили психолога і вирішили почекати.

Через кілька днів після уроків за Семою приходить якийсь чоловік і називається її дядьком. Питаю у малої чи ти його знаєш? знаю, - каже. але стоїть стовпом. Думаю, наберу мамі, мало лі.

Та ісерично каже дитину не віддавати. Я вимикаю телефон і мовчки забираю малу з коридору, чоловік іде за мною, але на якомусь етапі його не пропускає сек"юріті. Я прискоком до дєріка, малу залишаю в нього і знов набираю маму. та мені розповідає, шо кілька днів назад її побив чоловік, його забрали за ґрати до вияснення обставин, а його рідний брат хоче забрати малу у неї (на прохання чоловіка). Ах блін. почекали маму, повідомили в органи.

На разі мала в школі не була тижні два. злягла з температурою, полежала в лікарню. Батька не випустили поки, мама з"їхала зі старої квартири.

Провідувати ходила: лежить таке біле і втомлене. Так багато випробувань уже, а їй тілько 5.