30 бер. 2015 р.

Про втікачок від турецьких чоловіків

Коли людина одружується, то певне ж, якщо вона не паталогічно тю-тю, вірить шо вже в цій парі все  буде не так як у всіх. Себто любов і дружба до старості, без сварів і драк. Бо "ми не такі". А статистика показує, шо причини розлучень дуже стандартні і плюс-мінус однакові.
Але я хочу поговорити сьогодні про необичний вид шлюбу:) надривний такі і страсний)) словом, йдеться поо шлюби українок з турецькими громадянями (не буду вникати в етнічні подробиці, себто про одруження з курдами, арабами і т.д., просто заради зручности сьогодні усіх їх зберу до купи).

І от, не доведи Боже, трапляється так, шо все тріщить по швам. І коли все по швам в турецько-українській родині, то всім відомі італійські скандали, то наче мишаче "пі пі пі".
Там йде борьба з пєрємєнним успєхом. І вирішує, значить, наша Роксоляна, шо пора валить. 

І починається: шукає допомоги в консульства (якщо шлюб з дітьми), в адвокатів, у знайомих...

Чи можуть турецькі тати забрати дітей при шлюбі? Можуть. І часто цього хочуть. Але якщо мама вміняєма, не перелякана ситуацією і, що найважливіше, не ЗАлякана чоловіком, то жоден суд не забере дітей у неї (зараз говорю про наших дів, які вже стали громадянами Туреччини). Якщо дівчини все ще громадянка України, є дитина (скоріш за все гром. Тр), то все складніше, та все ж можливий позитивний результат.

Та буває так, шо дівчата тікають, як то кажуть без суда і слєдствія. Спонтанно, швидко і з задишкою. Проклинаючи день весілля і ващє момент знайомства. Клянучися в Тр більше ні ногою. Витираючи на путі всі номери чоловіка. Я за п'ять років тут бачила і брала активну участь у втечі шістьох... І з них повернулося п'ять. В чотирьох випадках, вернулися до деспотів і моральних уродів. Але то їхній вибір. 
І зараз є одна дівчинка, з двома дітьми, що планує втекти до того, поки чоловік зрозуміє шо таке задумано. Вона просить допомоги у дівчат з Егейського побережжя... Прихистити, перечекати, квитки купить. Як тільки її сьогодні побачила, зрозуміла, що вона вернеться. Бо незважаючи на те, що вона була луплена як Сидорова коза, що діти залякані вже тільки виглядом тата, вона каже "зато он красіва ухаживал"... " он даріл мнє рози"..  Вона не змінила номер телефону, і як ото теля, відповідає тихим покореним голосом. А він її грузить.

Словом, треба чітко розуміти, що робити. І не робити нікому мозги. 

29 бер. 2015 р.

Про народження діток в Туреччині

Стільки питань приходить з приводу того, як народжувати-ростити-вчити дітей в Тр, що у мене навіть не було сили почати. Тема необ'ятна геть.

Почну з вагітності. 
Коли чудо тест показав вам дві полоски, ви пережили перший шок (в кого  радісний, в кого як), в голові все більш менш прояснилося, то варто вирішити де ви будете на обліку: в державній чи приватній клініці. Якщо ваш чоловік щасливий носій страховки, яка покриватиме ваші розсточітєльства, то можете обирати лікарів розслаблено, хоть по цвєту глаз. якщо ні, то йдіть туди, куди дозволяють фінанси.

У нас було так: ми їздили до лікаря, якого нам порадила подруга лікар в Ізмір аж. Але воно того було варте. Бо ж лікар то почті як батько вашій дитині :)) ну чи друга мама. Саме ви мусите почуватися поруч нього вельми гармонійно і комфортно (користуючись нагодою шлю своєму рудому лікареві промені світла та побажання здоров'я). Бо саме він вас бачитиме у тих всіх нескромних позах, які не кожному у цьому світі пощастить побачити.

З першого місяця починається марафон. Я їздила раз у місяць. Деякі дівчатка ходять раз у два тижні. Все залежить від того, як ви почуваєтеся, і наскільки довіряєте власним почуттям.

Яка різниця між вагітністю тут і у нас дома? Тут не лякають. Ні синдромом Дауна (у нас цей ризик вбачають навіть там, де його нема), ні ризиком викидня. Проблеми вирішуються тоді, як тільки виникають.
Я не розповідаю ті ужастіки, які трапляються всюди, про лікарів-приватників, які заробляють на абортах, скажімо...

Якщо вам страшно, шо ви можете вродити якось раптовувато, то можете собі піти в лікарню вже ближче до предполагаємого сроку. Я ж пішла тоді, коли вже якби нада було рожать. Ну як пішла. Поїхали ми рейсовим автобусом з Дідіма в Ізмір ( машина несправна була), то зайняло трошка більше двох годин:))

Якщо ви іноземка, вам пропонуватимуть кесерево, бояться недопоняТи вас у страсному діалозі під час пологів. Я хотіла звичайні, та Аді було угодно по другому. Словом моє кесерево почалося в 18.15 і закінчилося в 18.35. При пам'яті і здоров'ї  ми зустрілися з Адою і полюбилися назавжди з першого погляду. 

Післяпологова історія була стандартна: за ніч і ранок поробили всі прививки і гутен допобачення на ранок. Вот так ми пройшли цей тернистий путь в 9 місяців. 
Не бійтеся, народжуйте. 

Питання в коменти.
Всіх цьом