Tic tic tac & Ada Nacar

Залишу цю красиву людину ще і тут. 

Косо-криво

Моя покійна мама, царство їй небесне, по справжньому і серйозному захворіла за 6 місяців до смерті. І до останнього вона планувала, шо встане на ноги і влаштує паті.  А ми хоч і знали шо то вс, до останнього вірили в диво.

Зараз хворіє мій тато. Рак легенів. Прикро і тяжко, коли ти не маєш як допомогти людині, яку любиш до чортиків. 

Він каже, шо йому не болить. За весь цей час (рік) ми говорили про те, шо "тато хворіє". Він тримається козаком, і ніяких коментарів не дає. Навіть коли він лежав на хімії, робив вигляд, що не знає що то за лікарня і шо йому дають теж не знає..

Бувають періоди в житті коли все по-дурному. От у мене зараз так. 

Місяць назад Хемик влетів в ДТП.  Відбувся болем, подряпинами, забоями і шоком. І на Землі стало на одну лисицю менше. А нашого жеребчика-мотика ми вже не повернули, ну і хєр з ним. 

А потім Хем раптово  покинув своє дітище. з якого за весь цей час толку було мало і дохід тільки но починався. Розійшовся з партнером. Не витерпів бидлоття. І залишився сам на сам з безробіттям. А зараз метається з кута в кут, мовляв, дуже поспішне рішення.

Я вію в те, шо воно якось все пов"язано. Людина пережила шок і зрозуміла, шо все на землі минуче, навіть ми самі. І тому просто не захотів більше йти на компроміси.

Бувають періоди в житті коли все по-дурному...  І намагаєшся знайти світло в кінці тунелю. А коли його не бачиш, то вгадуєш, як би воно могло виглядати.