29 вер. 2013 р.

Нема чим похвалитися

Надивилася я "зважених" і думаю собі, най то піду у тренажерку, то перевірю свою силу. Ціль була повторити конкурс: за три хвилини на велосипедному тренажері мені треба було проїхати бодай 2 кілометри, як то зробили люди, вага яких перевалює сто кг. Були там такі які проїхали 2 км 290 метрів. 

Я в тренажру ходжу двічі-тричі в тиждень. Каюсь, перерва була у 5 тижнів з того часу як приїхали батьки. Але підняла зад і пішла.

Шоб без інтриги: я здохла. За три хвилини я проїхала 1 км 450 метрів. Це при 1-му рівні важкості і кондиціонер на мене дув. 
От і питання: як ті люди так можуть? Їхня вага ж перевалює нормальну, їм тяжко.. Ну, згода, вони займаються уже 5 тижнів і правильно харчуються. 
Але від цього мені не легше.

Мушу зробити тих 2 кілометри і 300 метрів за три хвилини. Бо встидно.

23 вер. 2013 р.

Чим харчуються сучасні турки


Що турки їдять у будні-полудні? 
Турецька кухня дуже різноманітна. Але на те різноманіття іноді немає часу. Тому найдоступніші продукти ось.

Салат. І турецький салат то направду салат. Це у нас салат слоями і поверхами і з майонезами. А тут овочі і трошка оливкової олії. Є винятки, звичайно ж, але я зараз про загальну картину.


ПідЕ. Типу нашого "він ПІДЕ" :D Начинку можна вибирати. Одною штукою  жінка може наїстися легко. Я от люблю таку: курка + зелень + помідор + твердий сир



Карниярик  - це фаршировані баклажани. Фарширують різноманітними м"сними фаршами. Страва готується у духовці. 


Рис. Рис тут повсюди. Він завжди є. 


Лахмаджун. Турецька піцца. 


Турки готують на мангалі часто і вдало.



Ну і чай. Неможливо уявити скільки ьурки його випивають в день. Роблять перерви хіба у дорозі. І то при кожній можливості зупиняються, аби поповнити чайовий запас в організмі.






Про сучасний турецький побут. 1

Дай-но, думаю, напишу про те, як живуть сучасні турки. А то і про традиції писала, і про странності писала а про реалії ще ні.

В Стамбулі не так, як в Дідімі. В Стамбулі дуже багато житлових будинків, які вистроєні по подобію одне одного. Просто будують 10 однакових висоток. Охороджують парканом. Ставлять пост охорони і вуаля – елітні апартаменти готові.
Звісно, так не всюди. Є будинки старі і благородні, здобрені проблемами водопроводу і каналізації.

А є такі, де все дуже добре. І в такі райони мені не пробитися на переселення через фінансовий бар»єр.

Є золота середина. Квартири милі, з шармом. Вони мають дещо спільне. Однаковий декор, наприклад. Ну не геть однаковий, але дещо подібний.

Для прикладу, квартири де живуть два-три покоління полюбасу мають подібні штуки.








Турки мають таке поняття в хатах, як столова. Якщо не мають окремої кімнати під цю розкіш, то виділяють троха залу. У будні їдять на кухні, а коли приходять гості, то вже дістають гарні тарілки з отих сервантів і частують.

Дуже популярними є отакі стінки під телевізори. Це вже мейн стрім. Мусово шоб була. Нижче кілька фоток, як виглядають квартири де живуть люди нашого покоління.







А ще є така штука як консоль. Я от не пам"ятаю в Україні такого. Може й є у кого, просто не так зветься. Так от. Той консоль стоїть у залі а над ним чіпить дзеркало (в оригіналі). А на консолі фотокартки, статуетка і весь інший пилозбір. А в консолі запасний посуд, рушники на кухні або шо самі там покладете, те й лежатиме.


Мій консоль типу цього.



І такі ось столики. Мусять бути! Бо то спеціально така прелюдія перед вечерею з гостями, наприклад. Гості поки ще сумирно сидять по диванах, а хазяйка рознесла оці столики кожному під носа і подала кавинки або чаїнки. А потім зібрала столики і знов у куточок запроторила. Дуже зручна штука. 





Захотілося поділитися тим, серед чого живу.


21 вер. 2013 р.

О сором мені: я дивлюся зважені та щасливі

Я вам уже казала, що далеко від України компенсую дифіцит інфи різноманітними шоу.
Ну для розгрузки ума. І я дивлюся ото зважених і не завжди щасливих. 

Часом таке враження, що людські долі стали іграшками у продюсерських руках. 
А інколи здається що оці шанси які стали доступними і реальними для українців варті всього того, що їм доводиться переживати. Адже після шоу долі багатьох кардинально змінюються.


От а чи пішли б ви у якесь шоу? у танці? у мастер шеф? у холостяка? у "врятуйте нашу сім"ю"? у детектор брехні?

Крутий чувак на пляжі (фото)

За цю його зачіску я пробачила Туреччині все. Парочка сиділи собі на пляжі, не зважаючи на погляди покритих віруючих, засмагали собі і край. Він такий наче б то з іншої планети, як просвітлений, з розумним поглядом. А вона біля нього ластівкою.

У мого ординарного Хема в голові крутилося одне питання: чи не болять йому в"язи шиї.. там же добрячих три кіло.

19 вер. 2013 р.

Осінь в Стамбулі



Стільки про осінь в Стамбулі чула, стільки пісень знаю, а бачити не бачила.
А тут прямо в епіцентрі опинилася.

Ну як? Ну пасмурно. Ну часом гримить. Ну часом блисне добряче.

А зараз про особливий кайф.

Значить тако:

Переїжджа сваха

Закриття блоксу мене, аж встидно, надихнуло. От, як не крути, а прощатися з минулим я умію. Без жалю, без сумніві  - тинь - і відрізала.

Дуже гарних людей там знайшла. Дякую їм усім, що не лінувалися читати, що прийняли у свої серця.
Змінила місто, зачіску, роботу і платформу.
Сподіваюся, на відновлення того ж кола спілкування тутечки. А ще краще поповнення того прекрасного кола новими блогерами та просто писаками.


Наша криза


Ну тадададамммм! ми доросли до кризи шлюбів 3-річного віку
Ви уже в курсі шо Хема я знаю давно як своїх пять пальців. Це вже потім були стосунки. Але спершу я його просто знала.

Любила як людину. А далі як чоловіка.
А тепер я маю собі такого легіня, який не виказує нічого цікавого. Днями. Ми щоранку їдемо на роботу разом. У машині здебільшого мовчимо. На роботі практично не зізвонюємося.
Потім їдемо додому разом. У машині говоримо першу хвилину після 9 годинної розлуки і знову мовчимо. Так по доброму, по хазяйськи позатикаємося і їдемо.

Дома він готує звіти та аналізи. Я скачу з Адуванкою. Потім я йду в душ і вже він скаче з Адуванкою. І спати.

Всьо. піз*єц
Кажу ж йому: розкажи а шо ти читаєш? розкажи про роботу свою. А він каже що в Стамбулі тяжко йому і вся мова

Шоб зрозуміти парадокс ситуації: ми не сваримося, нє. І ми наче б то не проявляємо байдужості. Просто от якось пусто і не творчо у мене в родині зараз.

Натомість він робить кар"єру. Відійшов від власного бізнесу. Ну практично відійшов, бо його ота кар"єра тісно пов"язана з власним. Менше з тим. Він досягає успіху, зосереджується на результаті і часом цьому радіє.
Я теж роблю кар"єру. У мене все багатомовно і офісно.

Дивлюся ото інтернет, там де пишуть про кризи. І таку муйню радять. Типу "освіжіть но ви стосунки - зробіть йому масаж". Ну шоб ви знали то у нас нормальна практика з нашими спинами по іншому не можна. Масаж і так маємо щовечора. І то вже перестало носити якийсь інтимний характер. Або ще: сходіть разом в басейн. Питання: коли? або влаштуйте йому романтичну вечерю. мала я досвід приготування тої вечері, Хем злупив ті креветки в дві секунди, запив вином одним ковтком (добре хоч не відригнув, перепрошую), дякую сказав правда, одним махом підвинув усі тарілки і свічки і розклався там зі своїми аналізами.
Інтимні стосунки не постраждали. Поки шо.
і шо мені робити? істерику закатувати? чи працювати собі мирненько? чи витягувати людину на розмову (мені цей варіант уже обрид, якшо чесно)?
Радьте давайте