Вакханалія в Туреччині продовжуюється

В Туреччині настав момент, коли всі всього бояться, але, власне кажучи, оті всі таки праві. Чула зранку в автобусі, як дружина казала чоловікові, "І не патякай там на роботі багато про Ердогана, шоб чого не сталося бува"

Новиною і ще одним шоком сстало те, Управління ради вищої освіти Туреччини зажадало відставки 1577  деканів університетів Туреччини. Знає ж, шо то не його прихильники. Іде далі. І ось вже Рада з питань телебачення і радіомовлення Туреччини закрива усі теле- і радіоканали країни, що підозрюються у злиганні з рухом "Хізмет" і колишнього друган діючого президента Туреччини, а сьогодні його ворогом номер 1 - Ф. Гюлена. 

Ну і відомо було, шо в сад ідуть 8000 офіцерів, 6000 суддів і прокруров 1500 деканів, 21000 вчителів. Хто працюватиме на їх місцях? виключно прихильники влади чи?.. яке там в задніцу "чи" - відповідь очевидна.

 А ще ото на фейсі оці дурнуваті фотожаби, типу перзидент Туреччини (РТЕ) поборов АТО за ніч, а Порошенко тягне.

 РТЕ  не тільки "поборов ато",  але й всю демократію, еліту країни і надії на світську державу...

Блог для вивчення турецької мови клік:)

Переворот в Туреччині або Найдовша турецька ніч (оновлюється)

Все почалося з того, що почав зникати інтернет. А це - знай - признак того, що в країні якийь кіпіш твориться.

Добившись якогось з"єднання, стало зрозуміло що йдеться про непорядки в Стамбулі і Анкарі, а потім виголошується слово - державний переворот.

події почалися з того, що перекрили обидва мости в Стамбулі, увели танки в аеропорт Ататюрка. З"явилася інформація про те, що турецька армія, яка ще з часів Ататюрка була четвертою гілкою влади в країні, повстала проти влади, її захопила і виголосила маніфест про те, що відповідальність бере на себе.

"Правляча партія витратила останнім часом баагаааато зусиль для приборкання Збройних сил. Справа в тому, що Ататюрком на збройні сили покладалось (із закріпленням в законах) функція збереження світського характеру влади.

Тобто - блокування ісламізму від повернення в суспільну сферу.

А правляча партія - саме ісламістська, і саме займалася висмикуванням запобіжників, які унеможливлювали поширення ісламізму на різні форму суспільного життя" (Богдан Яременко, голова правління Майдану закордонних Справ, в минулому консул Тр)

Іншими словами - влада на чолі з президентом Таїпом Ердоганом - сплять і бачать, як з країни зробити шаріатську державу, шоб все було по законам ісламу, і саме армія відповідала за світську сторону, вони вносять так би мовити гармонію.

Одразу у людей, які не балдіють від Ердогана (а то добряча половина ТР) починається ейфорія, мовляв, настав твій останній час, Ердо. Але потім приходить розуміння того, шо то все странно до коліків, бо:

• Президент не на місці, а якби люди хотіли зробити перевород і захопити владу, то перш за все цілилися б на те, шоб ліквідувати Ердогана, якшо не фізично, то принаймні, з місця президентського
• Ніхто з генералів-мятежників нічого не коментує, більше того роблять великі очі, з чого робимо висновки, шо справжні офіцери так не роблять, а отже офіцери не справжні (читать: може підставні)
• на вулицях у ролі хунти бігають солдатики, яких ми не так давно відправляли на службу, вони толком не розуміють шо твориться, мають припущення, шо може антитерористична операція.

Словом, на реальний спланований переворот то почало бути не схожим.

Та події розвиваються далі.

про те, де був на сей момент президент є кілька версій, і яка з них правдива якось не зрозуміло. кажуть, шо терміново покинув країну (дуже героїчно, правда). дехто каже, шо був на відпочинку в Мармарисі. А хтось каже шо в Німеччині. Ну да ладно. Важливо те, шо звернення до народу він робив через вебку по месенджеру.... Каже, виходьте на вулиці, захищайте демократію. Шоб була зрозуміла послідовність Ердогана, кілька днів тому він казав про те, що ті хто виходять на протести на вулиці - терористи. А ще казав, шо демократія - це робота шайтана. А шо такооооє? а шо ми так памєнялі мииисль сваю??

"Хто заколотники - поки незрозуміло. Тому неможливо відповісти на питання, ні хто за цим стоїть, ні що вони хочуть, ні чим це закінчиться.

Ердоган закликав своїх прихильників "захистити демократію". Саме вчасно згадати, що вона (демократія) є і важлива.

Але люди пішли на вулиці. Характер у турок вибуховий".(Богдан Яременко)

Анкара палає, чутно вибухи, у людей летять вікна.

О 4 годині ранку на Парламент Тр скинуто 4 бомби

О 4.10 Президент повернувсяв країну  (тобто його бачили в аеропорту). Винищувач ВПС Туреччини збив військовий вертоліт над Анкарою. На ранок результати такі - зранку 16 липня було заарештовано більше 1500 вйськових, спробу перевороту було подавлено, країна контролюється Ердоганом. Станом на 10 ранку, в результаті перевороту та зоворушень загинуло 90 людей (блогери кажуть про цифру 120).. Ще гуляють жахливі фотки того, як відрізали (!) голову солдату (!), лінчували його на мості над Босфором. та поки ніяких підтверджень нема, фото може бути неоригінальним (як то часто бува), і поки що нема ніякої реакції (а вже мала б бути, якби подія власне сталася)

Про події в Дідімі.

Починаючи з 12 ночі почули заклики з усіх мечетей про те, що люди, вставайте, йдіть захищайте свою демократію і Ердоганову честь. Твітер пістрів постами думаючих про те, що то провокація, люди не ходіть, не піддавайтеся на гру Таїпа. А ще - верх технологічної думки - приходили меседжі на телефон з закликами виходити, підписані самим президентом. Во! (наш яник було якейсь без хвантазії, як бачите).

Найболючіший мент, це коли прийшла до нас мама (Хемова) з переляканими очима о першій ночі, і каже:" Я боюся... Коли ми жили на сході країни (35 років тому вони переїхали на захід), там під час будь яких коливань у поліції і солдат розв"язувалися руки: вони ґвалтували дівчат, тикали голки під нігті нашим чоловікам і знали, шо їм за це нічого не буде... куди тікати?". Я обняла її і кажу: "Мам, сюди до нас ніхто більше не прийде, іначе нарветься на українську лють". Вони розсміялася, але це її, видно, не заспокоїло і вона здригалася від кожного сигналу машин, які валили на підтримку Ердо прям з нашого села (канальї).

Висновки такі:

• Тепер все виглядає так, наче Президент і прості турки погасили армійський переворот. Але реальність така, шо якби то був справжній переворот, так швидко б все не закінчилося.
• Ердоган став на крок ближче до того, аби стати президентом на всю свою жизнь. Президентська республіка - його мета (думаю, шо насправді його мрія то стати Королем всія Сходу, але то менш реально). Як завжди у таких випадках просто задаймо питання: кому це вигідно?
• Поліція - пропрезидентська сила. з ними дружить більше не буду.

Уроки турецької тут

на порозі зневіри у всьому доброму

бо шось так важко бути позитивно настроєним, коли твоя рідна країна у вогні. а країна де ти живеш раз в квартал взривається десятками втрачених життів. теракт за терактом.

знаю, шо це все не про релігію. і не про переконання. а про якійсь сектанські плетіння інтриг у світі, свідомо хибне тлумачення ісламу, тупі проголошення війн джихадів, про які не йдеться в Корані...

Дурні ті, хто робить це. Всеодно вірю, що є бумеранг і їм колись буде дуже погано.

Тож цього разу на головному летовищі Туреччині - в Стамбулі. Наразі відомо про 42 загиблих і понад 250 поранених. Джихадистів видно на записах камер.. 

Питання до охоронців: чого коли я провозила кілограм турецького мерджімеку татові на суп з малою на руках, мене ледве не зарештовували і я ледве не пропустила літак? і яким чином аж троє озброєних живих бомб пролізло до мирних людей і як там собі взірвало?

сьогодні не хочеться будувать планів. 

дуже дуже хочу вірити у карму. і у розплату. 

Про те, як У. Еко був у Стамбулі, а я не скурала зустрічі

16.04.2013 *стара заміточка, але нужна*

Умберто Еко був в Стамбулі. 2 дні. Знали всі - від Італійського консульства до останнього студента універа. Всі крім мене. 

Взнала я 5 квітня. Рівно за годину до зустрічі. Впала в міні істерику, поки Хем не викликав таксі і ми не знялися до того університету. 

Охорона делікатно і 4 рази (!) попросила нас успокоїтися, бо місць нема навіть стоячих. І шо ті запрошення були роздані-розпродані ще в січні. І нє, Орхан Памук - який був там же і проводив дискусію з Еко - мене не помнить (то й не дивно, бо він мене і не мусить помнити, я безбожно брехунькала охороні шо ми з ним за панібрата).

Не побачила я Умберто Еко.

Цього разу.

Але ви ж знаєте вперту українську мене.

Єщьо нє вєчєр.

Про любовні драми (ох і люблю я таке))

Я от живу прісно місяціями, а потім в один день як вивержеться вулкан! Да як переверне життя родини або друзів з ніг на голову! Та як стану я свідком того! Аж ніч спати не могла.

Приїхала ж мала Хемова - сестра рідна. А вона дівчина з характером, ми з нею не завжди ладили, але зараз вона вийшла на рівень дорослості відносної, тому спілкуватися стало легше. Я стала ініціатором її приїзду, вона може допомогти з Адою, поки ми працюємо: в садок - з садка, їсти-пити і т.д. Ми собі шутили з Хемом, шо тут її віддамо заміж за багатого, а потім м"яко будемо нагадувати хто це її в цей Стамбул запросив). Наперід загадали, шоб з домом, з усіми благами, шоб хоч одна пристроєна.

Ох, як багато ми не знали.

Перший день її приїзду був спокійний. На 2-й Хем уже возмущався їй з приводу чогось там (він перфекціоніст. дуже вимогливий до людей і це не завжди їй во благо). А на 3-й мала не втримала язика за зубами і мені нашось розказала все.

У неї виявляється є коханий вже рік. І він жиє в Стамбулі. Вгадай хто, - каже!

Ну я кажу у нас з тобою нема в Стамбулі спільних знайомих. Вона каже шо я помиляюся. О_О

Я кажу у мене навіть нема версій. 

І вона:  Бариш.

Бариш.

Це знаєте хто? А це Хемової рідної тітки (!!!) син. Ну і Сьюззі рідної тітки син. Шоб вам простіше було: Хемів двоюрідний брат. Тобто малої двоюрідний брат! Вона завела шашні з двоюрідним братом.

Я ледве не сповзла по стіні.

Потім згадала шо я в Туреччині і у них це геть нормально. Було колись. Оскільки мала виросла не у вельми модерному суспільстві, їй це тоже окей.

Скажу більше: її мама (моя свекруха) знає і хоче весілля. Його ж мама знає і поки весілля не хоче, мовляв рано (на мою думку це таке дипломатичне "ні" з надією, що передумають-переростуть)

Раптом я перестала пектися моральними сторонами почті-інцесту. Бо згадала шо Хем не знає. І я підозрювала шо це йому не сподобається з кількох причин:

1. Йому не сподобався би абсолютно ніхто, хто б дивився на його рідну сестру як на жінку.

2. Він не в захваті саме від цього парубка через його часто нелогічну поведінку

3. Хем поміркує так: якшо всім стане відомо про їхній роман, їх треба женити, бо у таких сім"ях зустрічатися, ходити за ручку, борони-господи цілуватися на вулиці це розстріл! а якшо піде шось не так то це розбрат у сім"ї. Адже свахи - рідні сестри!

Мелькнула думка нічого не  казати і я наказала малій мовчати. А вона каже: "Я тут, він всеодно взнає. І приб"є. Хай приб"є зараз. Бо чекання смерті гірше за .. ну ти знаєш". 

І правда ж. Телефони - фейсбуки - погляди.. 

До якоїсь порі це можна приховати? Але якщо він взнає що у нього під носом приховують ТАКЕ, то... Скажу так: я тільки раз бачила Хема у гніві. І той на кого він обідився потрапив у лікарню.

Мала, боячись смерті втратити довіру брата, вирішила сказати, будь шо буде. Мені наказала сидіти поряд, якшо що то шо.

А вчора, мєжду прочім, той Бариш і тітка (ну якби майбуиня сверкуха Сьюззі) і дід з бабою у нас були в гостях. І після того, як вони пішли, мала мені все розповіла, мовляв, здогадаєшся так чи інак. А Бариш то ше й предлагав кузинці їхати до них додому (!!).. 

Якби вони поїхали і Хем узнав про цю катавасію після поїздок таких безневинних, було б мишкам лихо.

Отож. Йдемо ми з Сьюззі в зал. Там сидять царі турецькі (тобто один) і граються з Адуванами прегарними  (тобто з одною). Мене колотить і я біла. Мала, незважаюи на свою природню надсмаглявість, теж біла. 

Хем річе: "Шо там шушукалися? Розказуйте!"

Я спасувала: "Ви починайте, а я в тубзік!" І втекла.

Чую, він каже:

 - Якщо це той, на кого я подумав, то я дуже розізлюся!

 - А на кого ти подумав?, - мала

 - Ти думаєш я тупий? - він каже. І тут я відчула себе таки тупою. Він шось знав уже деякий час, а я ні - а я ж усім вірю. Я ж нічо ні сном, ні духом.

Тут пройшла короткочасова гроза без рукоприкладства, правда, так просто, стакани в шкафчиках на кухні цокотіли.

 - А ТИ ШО ДИВИШСЯ?!?!? ШО ТИ ПРО ЦЕ ДУМАЄШ?!?! - а яж підскочила. Це було до мене

 - А я шо? Я нічо! Я ні на чиєму боці, - (мала на мене глянула і певне прокляла), -  я за любов і правду.

 - То ти ЗА? - громогласний Хем.

 Я аж втислася у крісло.

 - А шо? а матері навіть знають, і вони за, я не при чьом, їх питай, чого мене питаєш - залопотіла я. 

  - Ідем курити! - це теж мені. Я вже хоть і не тойво, але найсерйозніші розмови відбуваються на балконі.

Залишили ми малу з Адуваном.

На балконі монстр вийшов з тіла Хема, і з"явилася нормальня людина. Каже мені:

 - Чого вона не може зустрічатися з кимось нормальним?

 - Нормальність, Ку, ти ж знаєш, це навіть не про нас. Просто все не по нашому плану. Відпусти ситуацію.

Ми поговорили про зятя. Він в понятті Хема не ідеальний тільки тому, шо занадто молодий і занадто говорливий. І ще любить погратися в мафію. Ну це мине, здається. Це ж минає з роками, пра?

 Я нагадала про те, що ми з ним не ховалися ніколи і не від кого. І його сім"я нормально сприйме усе.  Він старший брат і саме тому така реакція, це природно. Старшам братам в Туреччині положено бути монстрами чогось. 

Кажу як добре, що могла обіймати тебе до шлюбу при батьках, любов подвоюється і потроюється...І це не гріх, аби від усіх приховувати і т.д. і т.п.

Треба сказати, шо сестра сказала Хемові "Якшо ти скажеш "ні за що" я все припиню і нічого не буде". Вона на повному серйозі. До такої міри у них все ... жуть

 Його відповідь малій після балкону була приблизно така : " Я не можу сказати тобі точно ні. Бо це позбавило б тебе досвіду. Але мене злить шо ти не вибираєш нормальних. Я не кажу шо він поганий. я кажу шо він ненормальний. а це не те саме, шо поганий. поняла?!?!

 Тому знай: якшо ви посваритеся, я не ростроюсь. Якшо він тебе образить  -   я його уб"ю. Якшо ти вскочиш у гречку: - я тебе уб"ю. Якшо ви будете робити щось за моєю спиною -  я вас всіх уб"ю. Ви можете ходити гуляти, але в означену годину якшо тебе не буде, я вас уб"ю. Якшо не дивлячись на це все у вас все буде добре через і рік і через два  -  я повеселюсь на вашій свадьбі."

Мала розцвіла. Бо для неї це абсолютно позитивна відповідь, вона повисла у брата на шиї, розцілувала в усі щоки, він сказав шо АЛЕ ВІН ВСЕОДНО НЕ ОДОБРЯЄ - заради проформи, бо ж не личить царям отак розціловуватися після такої драми. Потім мала скочила на мене, чмокнула десь в око і погнала великими антилопськими кроками до себе в кімнату.Певно писати йому.

Хем сім на диван стомлений і вилупив у посмішці зуби свої.

 - Виросла геть,  - каже.

 - Сложно Аді буде, - кажу я.

Про звуки Стамбулу

Вчора на ніч дивилися дещо дуже гарне. Документальний фільм  Фатіха Акина Crossing the Bridge: The Sound of Istanbul (у нас він катірується як «По обе стороны моста — звучание Стамбула», і по тур. 'köprüyü geçmek'. Стрічці уже 8 років. Але актальність шалена. 

Значить про звуки Стамбулу. Про йошо сузику. Музикантів. Стилі. Вулицю. Рок. Реп. Джіпсі. Курдську музику. Надихає любити Стамбул більше. Надихає не губити творчість у пробках. І головне підкреслює важливість музики і її об"єднувальну функцію. З 19 музикантів 11 люблю, всіх інших розумію. 

Якщо вам хоч якось близький Стамбул і Туреччина мусите дивитися це кіно. Я не знаю як справи з перекладами-дубляєами, вони певне є. Якщо є можливість дивитися з субтитрами - дивіться краще так, бо маєте чути розповіді у ориґінальному тоні. 

Святий вечір. Рік в Стамбулі

Новина (для мене) №1. Блокс не закрили. Уже після того як сказали нам на всі чотири валити з платформи, я образилася і пішла. І навіть ні разу не зайшла туди. Але перегоріло. Повертатися туди чогось не хочеться(

Тема 2. Святий вечір сьогодні. В Україні мої готуються, виробляють смачнот, а я прийду додому і буду їсти кутю. Бо здатна тільки на це.. А завтра Різдво. Вмикатиму колядки собі цілий день і знов їстиму кутю, навіть на роботі.

Чи почуваюся самотньою на фоні свят? Почуваюся, але вже не так болить, як перші роки. І таке враження, що свято можливе тільки в Україні. Тут можливий Байрам. Але навіть у мінімалізмі того святкування Хем радо подає мені руку і робить все, шо його попрошу. От сьогодні варитиме кутю, наприклад :)

Ми рік у Стамбулі. Себто завтра буде рівно рік. 

Я себе знайшла: робота, яку люблю, творчість хоч по краплинці, але задіюю потенціал. Хемові тяжче. Він мав спробу піти просто працювати, але вже коли людина працювала сама на себе 20 років (да, з 14 сам на себе), то підлаштовування під графіки дається тяжко. Тому він знов плавно повернув до писань, до своїх справ у бізнесі і чекаємо літа (важлива інфо про вкладення у Туреччині:  варто вкладати в бари, ресторани. клуби на курортах - це спрацьовує навіть тоді, якшо ви там уже не сидите притьмом)

Адувааан. Люба моя золота талановита квітка. Вже два роки на носі, а як мололо суржиком, так і меле. Вона говорить геть незрозуміло. Одне слово по турецькі, інше по українськи, часто обирає зовсім нічо не казати, бо поки до нас дійде. Себто речень українською вона не складає  - окремими словами. Турецькою ставить грамотні питання, відповідає частіше турецькою навіть на українські питання.

Розробила для неї спеціальну програму для розвитку українського мовлення (мені ж диплом не за сало продали)). Її запропонували видати у видавництві і я тільки ЗА, бо ж у нас тут є багато сімей українсько-турецьких і діти потребують вклинення другої рідної мови. ну ок, най не діти потребують, а мами їхні так хочуть думати)

Передноворічна

Ситуація в країнах, з якими я прямо пов"язана досить напружена. І там і там барикади. І там і там міліція і поліція проти людей. І там і там влада грабить і бреше. Світова тенденція?

Переноворічна замітка грозить стати партизансько закликальною, тому звернемо з цього шляху у більш мирне русло.

Новий 2014. Стільки новго і хорошого чекає нас там.

Ну 

1. по-перше, вірю що Янукович все таки складе повноваження і піде з миром. Прихопивши Азіріві. 

2. Вірю що Харків, Луганськ, Донецьк все таки прийдуть до тями і перестануть гопнічати.

3. Вірю, що турецький уряд очиститься і запанує там мир і злагода)

Далі з глобального до локального.

4. Творчі плани наші з Хемом здійсняться у повній мірі і ми процвітемо)

5. Адуван піде у підготовчу школу, туди, де ми накинули оком, і буде там і балет і англійська.

6. Рік мине у прегарних подорожах, на 2 з яких у нас уже є квитки :p

І до гуманних цілей:

7. Завалити свій величезний балкон квітками

8. Поначіплювати на свої стіни татові картини і картини родичів Хема (спершу випросити їх треба)

9. Дати хід прекрасному проектові, коли усі виручені гроші ідуть у добру справу. Якби ж то! Якби ж то!

І ділові:

10. Авто. Як виявилося воно нам все таки потрібне і без нього в Стамбулі справді важко. 

Допомагай нам, синьо-зелена конячка, ти ж моїх улюблених кольорів)

Про звичайне добро

Я вже готова до написання саги про стамбульский транспорт, трафік і збоченців у автобусах.

Але сьогодні не про збоченців.

Їду я на роботу спершу метробусом, а потім автобусом. І вибралася сьогодні на підборах, в  кої то вєкі. Ну і значить стою, як випивша. Шатає мене. При кожному гальмуванні мене небезпечно кринить додолу і в різні боки. І тут відчуваю, хтось мене підтримує. Ні, не за талію, ні за стегна, і просто підставив своє плече, аби я не грохнулась. Так доречно було. Я оглянулася, подякувала. Звичайни робітник, низенький,  каже нема за що. Знов поворот і знов він мене підпер, аби я не побігла у тих підборах по автобусній діагоналі. Знов я дякую. 

А потім він каже до одного мужика, що сидів: встаньте будь ласка, ось дівчина на каблуках, дуже тяжко стояти. Той, нехотячи, але встав. Я віднєкувалася, але сіла. Не зручно якось.

Потім же сижу і думаю собі своїми збоченими і недовірливими мізками "зараз він з мене вже шось хотітиме, телефон проситиме, буде тертися мені в ногу чи ше яка холєра".. Вже придумала отмазку шо я лесбіянка і для прикритія ще й одружена.

А він через зупинку каже "вдалого дня" і виходить.

Жесть. Людське добро виявляється існує.

Чим харчуються сучасні турки

Що турки їдять у будні-полудні? 

Турецька кухня дуже різноманітна. Але на те різноманіття іноді немає часу. Тому найдоступніші продукти ось.

Салат. І турецький салат то направду салат. Це у нас салат слоями і поверхами і з майонезами. А тут овочі і трошка оливкової олії. Є винятки, звичайно ж, але я зараз про загальну картину.

ПідЕ. Типу нашого "він ПІДЕ" :D Начинку можна вибирати. Одною штукою  жінка може наїстися легко. Я от люблю таку: курка + зелень + помідор + твердий сир

Карниярик  - це фаршировані баклажани. Фарширують різноманітними м"сними фаршами. Страва готується у духовці. 

Рис. Рис тут повсюди. Він завжди є. 

Лахмаджун. Турецька піцца. 

Турки готують на мангалі часто і вдало.

Ну і чай. Неможливо уявити скільки ьурки його випивають в день. Роблять перерви хіба у дорозі. І то при кожній можливості зупиняються, аби поповнити чайовий запас в організмі.

Про сучасний турецький побут. 1

Дай-но, думаю, напишу про те, як живуть сучасні турки. А то і про традиції писала, і про странності писала а про реалії ще ні.

В Стамбулі не так, як в Дідімі. В Стамбулі дуже багато житлових будинків, які вистроєні по подобію одне одного. Просто будують 10 однакових висоток. Охороджують парканом. Ставлять пост охорони і вуаля – елітні апартаменти готові.

Звісно, так не всюди. Є будинки старі і благородні, здобрені проблемами водопроводу і каналізації.

А є такі, де все дуже добре. І в такі райони мені не пробитися на переселення через фінансовий бар»єр.

Є золота середина. Квартири милі, з шармом. Вони мають дещо спільне. Однаковий декор, наприклад. Ну не геть однаковий, але дещо подібний.

Для прикладу, квартири де живуть два-три покоління полюбасу мають подібні штуки.

Турки мають таке поняття в хатах, як столова. Якщо не мають окремої кімнати під цю розкіш, то виділяють троха залу. У будні їдять на кухні, а коли приходять гості, то вже дістають гарні тарілки з отих сервантів і частують.

Дуже популярними є отакі стінки під телевізори. Це вже мейн стрім. Мусово шоб була. Нижче кілька фоток, як виглядають квартири де живуть люди нашого покоління.

А ще є така штука як консоль. Я от не пам"ятаю в Україні такого. Може й є у кого, просто не так зветься. Так от. Той консоль стоїть у залі а над ним чіпить дзеркало (в оригіналі). А на консолі фотокартки, статуетка і весь інший пилозбір. А в консолі запасний посуд, рушники на кухні або шо самі там покладете, те й лежатиме.

Мій консоль типу цього.

І такі ось столики. Мусять бути! Бо то спеціально така прелюдія перед вечерею з гостями, наприклад. Гості поки ще сумирно сидять по диванах, а хазяйка рознесла оці столики кожному під носа і подала кавинки або чаїнки. А потім зібрала столики і знов у куточок запроторила. Дуже зручна штука. 

Захотілося поділитися тим, серед чого живу.

Осінь в Стамбулі

Стільки про осінь в Стамбулі чула, стільки пісень знаю, а бачити не бачила.

А тут прямо в епіцентрі опинилася.

Ну як? Ну пасмурно. Ну часом гримить. Ну часом блисне добряче.

А зараз про особливий кайф.

Значить тако: