ABC song by Ada

В Туреччині ситуація з yоutube якась недолуга. Тому я вам просто дам лінк, без вставляння відео

Зняли Аду з ABC song, яку вона любить з мікро віку. Ця мелодія ще ж є і мелодією Twinkle Twinkle Little Star, яку ми теж знаємо. 

Ада, як і більшість діток не знічується, коли забуває слова, а вигадує їх на ходу. Це так гарно) І творчо. І смішно.

Бути мамою

Моя Ада перевернула на підлогу солоні палички. я їх зібрала і склала назад у коробку, типу, якщо підняти протягом 10 секунд, то бактерії не заберуться на соломинку)) 

і пішла на кухню, мило сказавши «обережніше. Більше не перевертай».

Чую вдруге ГЕП все вилетіло з коробки. І мене взяло зло. Бо втомилася. 

Бо я сказала "обережно", а вона знов перевернула. І ця дитина мене не слухає, не чує.

Бо вона завжди робить, що заманеться. 

Це не випадковість. Ада свідомо викидає з коробок усе, що викидається з шумом. 

Я влетіла в кімнату і визвірилася. Ада вп»ялилася на мене прямим безстрашним поглядом. А я ж продовжую визвіряння репетом:

- Скільки раз казати тобі? Це така розвага, так? Кого я питаю?!? Чого ти мовчиш?

В неї на очі накочуються сльози. Мене попускає. Помічаю свою ницість. 

- Я просто хотіла подивитися що в коробці, - каже вона мені турецькою, не вимовляючи усіх букв (бо ж мале ще), - kızma annecığım ("не злися, мамочко", - тур.). 

Незважаючи на те, що я ото на неї репенилася, аж біліла пикою, 2 секунди тому, вона притиснулася до мене всім тілом і цілувала. І я її цілувала. 

І вона мені сміялася через силу, заглядаючи в обличчя, і я бачила, що сльози ще там, в її темних гарних очицях, але вона мені посміхалася. Хотіла помиритися.

Обіймаючи і цілуючи її волосся, що незмінно вже ось два роки пахне карамеллю, я думала про те, що терпіти не можу себе за такі моменти. Яка я все таки ще дурна. Якийсь дурний порядок в хаті став на кілька секунд важливіший за емоції рідного малятка. 

Урок материнства на рівному місці, як то кажуть

Вже не комедія

Після того, як в Туреччині закрили твіттер (а тут Твіттер це ше більш задіяний. як у нас вкантактік), ми всі дружно позаходили на проксі сервіси і далі ним користувалися.

Коли вже закрили порно сайти, всі ще глибше позалазили у проксі сервіси. На Таксім вийшли з демонстраціями, мовляв, не чіпайте моє порно.

І коли вже закрили youtube, всіх заїло. Хоча як користуватися проксі сервісами знають уже практично всі.

"Що за нах?!?!"  - казали б турки, якби вміли говорити нашою мовою. 

Влада лажає, у інтернет потрапляють їхні провокативні аудіо та відео записи, а ми - прості нелажливі люди, - мусимо страждать.  

Реально для когось Твіттер це єдиний достойний портал новин. Бо тєлікам вірити - себе не поважать. 

Для нас Youtube це освіта дитині! Адувашка дивиться  мульти різними мовами, уроки англійської, ми викладаємо її відео там, аби потім дідусі-бабусі-тьоті-хресні могли спостерігати за тим, як Ада росте. 

А комусь порно сайти тож нада. А чо не нада? Ну шо в них такого, якшо вони не в геть вільному доступі, роблять своє діло та й усе...

Турецька влада перестала бути демократичною, ми всі помітили неворужонним, як то кажуть.

Так нє, блін. 31 березня та диктаторська влада всеодно перемогла на виборах. Видно турки таки передивилися порно, де є "гаспажа павєлітільніца", вона стоїть на підборах, з шкіряним кнутом і гасить всіх, впевнена у своїй нездоланності. Вони, ці гарячі турки, таки покорилися тій "гаспажі" ще раз. Вона їм подобається і заводить...

Святий вечір. Рік в Стамбулі

Новина (для мене) №1. Блокс не закрили. Уже після того як сказали нам на всі чотири валити з платформи, я образилася і пішла. І навіть ні разу не зайшла туди. Але перегоріло. Повертатися туди чогось не хочеться(

Тема 2. Святий вечір сьогодні. В Україні мої готуються, виробляють смачнот, а я прийду додому і буду їсти кутю. Бо здатна тільки на це.. А завтра Різдво. Вмикатиму колядки собі цілий день і знов їстиму кутю, навіть на роботі.

Чи почуваюся самотньою на фоні свят? Почуваюся, але вже не так болить, як перші роки. І таке враження, що свято можливе тільки в Україні. Тут можливий Байрам. Але навіть у мінімалізмі того святкування Хем радо подає мені руку і робить все, шо його попрошу. От сьогодні варитиме кутю, наприклад :)

Ми рік у Стамбулі. Себто завтра буде рівно рік. 

Я себе знайшла: робота, яку люблю, творчість хоч по краплинці, але задіюю потенціал. Хемові тяжче. Він мав спробу піти просто працювати, але вже коли людина працювала сама на себе 20 років (да, з 14 сам на себе), то підлаштовування під графіки дається тяжко. Тому він знов плавно повернув до писань, до своїх справ у бізнесі і чекаємо літа (важлива інфо про вкладення у Туреччині:  варто вкладати в бари, ресторани. клуби на курортах - це спрацьовує навіть тоді, якшо ви там уже не сидите притьмом)

Адувааан. Люба моя золота талановита квітка. Вже два роки на носі, а як мололо суржиком, так і меле. Вона говорить геть незрозуміло. Одне слово по турецькі, інше по українськи, часто обирає зовсім нічо не казати, бо поки до нас дійде. Себто речень українською вона не складає  - окремими словами. Турецькою ставить грамотні питання, відповідає частіше турецькою навіть на українські питання.

Розробила для неї спеціальну програму для розвитку українського мовлення (мені ж диплом не за сало продали)). Її запропонували видати у видавництві і я тільки ЗА, бо ж у нас тут є багато сімей українсько-турецьких і діти потребують вклинення другої рідної мови. ну ок, най не діти потребують, а мами їхні так хочуть думати)

Передноворічна

Ситуація в країнах, з якими я прямо пов"язана досить напружена. І там і там барикади. І там і там міліція і поліція проти людей. І там і там влада грабить і бреше. Світова тенденція?

Переноворічна замітка грозить стати партизансько закликальною, тому звернемо з цього шляху у більш мирне русло.

Новий 2014. Стільки новго і хорошого чекає нас там.

Ну 

1. по-перше, вірю що Янукович все таки складе повноваження і піде з миром. Прихопивши Азіріві. 

2. Вірю що Харків, Луганськ, Донецьк все таки прийдуть до тями і перестануть гопнічати.

3. Вірю, що турецький уряд очиститься і запанує там мир і злагода)

Далі з глобального до локального.

4. Творчі плани наші з Хемом здійсняться у повній мірі і ми процвітемо)

5. Адуван піде у підготовчу школу, туди, де ми накинули оком, і буде там і балет і англійська.

6. Рік мине у прегарних подорожах, на 2 з яких у нас уже є квитки :p

І до гуманних цілей:

7. Завалити свій величезний балкон квітками

8. Поначіплювати на свої стіни татові картини і картини родичів Хема (спершу випросити їх треба)

9. Дати хід прекрасному проектові, коли усі виручені гроші ідуть у добру справу. Якби ж то! Якби ж то!

І ділові:

10. Авто. Як виявилося воно нам все таки потрібне і без нього в Стамбулі справді важко. 

Допомагай нам, синьо-зелена конячка, ти ж моїх улюблених кольорів)