Котовбивці

На днях до всіх моїх стресів додався ще один: ми переїхали кота.

Це страшнючий момент, в який серце у нас обірвалося..

Ці дурацькі турецькі водії і тотальне недотримання правил.. Кричуча халатність.

Ми їхали з роботи додому. Пряма дорога, Тротуар. Будинки.

Якогось хера нас піджимає пежо. Зліва навіть не обганяє, а їде паралельно з нами, чувак говорить по телефону.

І швидкість наша 35-40 (спальний район). І тут прям перед носом вилітає на дорогу чоловік, доля секунди, він помітив, що йому нема куди бігти, бо наша машина, і зразу ж пежо - осікся і метнувся назад, а кіт, що був поруч його не осікся і вилетів пряяямо в колеса.Таку перетаку!! Ми в тій машині аж підскочили. 

Хотіли відвезти в лікарню, бо Хем каже котячі кістки дуже гнучкі. Та було пізно.

Бідний, гарний, білий коте! прости нас! 

П.С. 

Цілий вечір ми говорили про те, як би ми могли викупити вину. У нас є 4 кота, за якими ми дивимося. Взяти ще ??

УФФФ..!

Втеча. Як в кіно.

Наперід скажу, що цим постом нікого ні до чого не спонукаю, не засуджую і не оцінюю.

Для тих дівчат, хто вже одружений з гарячими турецькими парубками на початку було важливо побачити та усвідомити, що її обранець не з тих, кого показують у репортажах про Туреччину і гареми у нас в Україні. Переживалося, шоб з катушок не злітав. І вже на 5-6 місяці життя разом, коли більш-менш пережили всілякі ситуації, можна було заспокоїтися.

Моїй героїні :)), моїй студентці та подружці  Ніці теж стало спокійно. Зі своїм чоловіком Озом знайома рік. Одружена пів року. у них все вийшло швидше, аніж у декого, але то все списано на велику любов.

 ВІН з самого початку  приховував своє справжнє обличчя. Йому хотілося сім"ї. Він направду мав намір створити життя, якого ніколи не мав, де були б жінка, діти, батьки. Але його демони не дозволили йому. Або, по банальному, не вистачило сили волі.

Його порок - алкоголь. Та про це Ніка не знала зовсім. Увесь час, що вони були разом він був досить таки стриманим у випивці.

Перший дзвіночок був уже після одруження: перебрав і почав молоти дурниці, виганяти. Прийшов до тями за дві години і покаявся (купа квітів, подарунки, увага). Другий дзвіночок був таким же.

Ніка зрозуміла, що побічний ефект від перепитого - дурне лепетіння. Але то не завадило любові та розвитку стосунків, бо ж траплялося дуже рідко.

На Новий рік Оз запросив батьків Ніки. Хотів сімейного свята.Але ближче до святкування щось йому перемкнуло, Оз придурів, мовляв, він такий закоренілий холостячище, йому не звично що стільки людей в хаті (аж 4, в трьох поверховому будинку, але менше з тим, припустимо, можливо).

На "кониках" типу "не треба прикрашати мій дім на Новий рік", "не хочу і не буду святкувати з вами Новий рік" не буду довго зупинятися, бо я собі їх розглядала як "короткометражні зайо".

Тато Ніки після Нового року поїхав. Мама ще залишалася на місяць, аби допомогти доні облаштувати хату. І тут Оз почав пити щодня. Додовбувати Ніку погрозами. І одного разу вона прийшла на урок з підбитою щокою. В мене тихий шок. Вона казала що цього пробачити не зможе. Але, як то чогось буває пробачила, та осадок залишився. Не пройшло й пів року, а точніше аж тиждень, і вона мені розказала, що покращень не відбулося, все гидко, він коли нап"ється, то садист, примушує йти з ним у спальню навіть якщо він вмощується о шостій вечора, ревнує Ніку до мами, погрожує вмазати ще раз. Вона перетворилася на його няньку: подає алкоголь, ходить на пальчиках, щоб пана не розбудити.

І Ніка почала говорити про те, що він не зміниться і вона не вірить у краще.

А ще через два дні вона зателефонувала і попросила про допомогу.

Бо він хапав за горло її і маму. І вона бігла боса з дому кричучи про допомогу. Але, як то чогось буває ніхто не допоміг.

Все відбулося дуже швидко. Поки він п"яний спав на роботі вона запхала усі свої речі у нашу машину, зняла з рахунку гроші і обміняла троха весільного золота (мала мізер, бо всі коштовності у великого пана під замком лежали). Але їй важливіше було те, що вона ЗВАЛЮЄ від диктатора.

Увечері ми взяли квитки. Переночували у нас і на ранок повезли ми їх у Ізмір на літак.

І фініта.

Він писав їй про те, що ВІН ХОЧЕ АБИ ВОНА ПОВЕРНУЛАСЯ. не просив пробачення і нічого такого. Вона ж не почувається сумно ні грама. Дуже любила. Але дуже й розлюбила. Каже ні крапинки не залишилося любові. За два тижні убив усі почуття.

Вона дуже позитивна. Вірить у любов. Буде у неї все добре. Мама її прекрасна жінка, смішна і легка на підйом. Як відідйшли від шоку, то навіть гиготали.

А він так і буде пристаркуватим холостяком, зіп"ється.

Ця історія завершилася добре. 

Та по статистиці так трапляється не завжди. Туреччина має високий рівень домашнього насильства. Тому мусимо тримати носа по вітрові, сікти не лише свої проблеми, бо може якась подруга або знайома соромиться розповісти вам свою біду?

Чи буде колись у мене дім?

Чи буде?

Якщо буде, то коли?

Отакі питання хочеться поставити собі. Хемові. Начальникам.

Жити без дому, то таки не тойво. Постійно знімати квартири. Намагатися прикрашати не своє мені вже обридло.

А коли згадати, що в Стамбул ми переїхали саме через цю прекрасну ціль, то хочеться вити на місяць. Ми мали прикупити собі прекрасну хатинку, яку облюбували і домовилися про виплати. Поки ще здвигів ніц. До цього лпачевного стану долучилися фактори, типу позаплановий переїзд через Адуванин садочок (де її вкусив інший хлопчик, не знаю де писала про це, десь писала точно), програний Хемів суд (він, як і я не виміє тримати "курсора в руках" і часом пише не те, шо від нього чекає суспільство. забагато правди може витягти з вашої кишені достобіса грошів). І захіоріла мама.

За цей рік ми не назбирали нє хєра грошей.

Не читаю

Довгий час не можу засісти за читання. Стільки причин - події в Україні, хвороба мами, непорозуміння з Хемом... мій будинок зараз не те місце, де я почуваюся найкраще. Нестабільність, нестабільність. 

От Ада  - єдина людина, яка дає мені 100% щастя ;)

Стільки книжок і такий мінімальний рівень бажання. Геть як не я.

Треба мені прорив. Клин клином. Тобто треба якась така магічна книжка, яка могла б привести мене до тями, вгармонізувати навколишній світ. 

То хто ща порадить?

Про любовні драми (ох і люблю я таке))

Я от живу прісно місяціями, а потім в один день як вивержеться вулкан! Да як переверне життя родини або друзів з ніг на голову! Та як стану я свідком того! Аж ніч спати не могла.

Приїхала ж мала Хемова - сестра рідна. А вона дівчина з характером, ми з нею не завжди ладили, але зараз вона вийшла на рівень дорослості відносної, тому спілкуватися стало легше. Я стала ініціатором її приїзду, вона може допомогти з Адою, поки ми працюємо: в садок - з садка, їсти-пити і т.д. Ми собі шутили з Хемом, шо тут її віддамо заміж за багатого, а потім м"яко будемо нагадувати хто це її в цей Стамбул запросив). Наперід загадали, шоб з домом, з усіми благами, шоб хоч одна пристроєна.

Ох, як багато ми не знали.

Перший день її приїзду був спокійний. На 2-й Хем уже возмущався їй з приводу чогось там (він перфекціоніст. дуже вимогливий до людей і це не завжди їй во благо). А на 3-й мала не втримала язика за зубами і мені нашось розказала все.

У неї виявляється є коханий вже рік. І він жиє в Стамбулі. Вгадай хто, - каже!

Ну я кажу у нас з тобою нема в Стамбулі спільних знайомих. Вона каже шо я помиляюся. О_О

Я кажу у мене навіть нема версій. 

І вона:  Бариш.

Бариш.

Це знаєте хто? А це Хемової рідної тітки (!!!) син. Ну і Сьюззі рідної тітки син. Шоб вам простіше було: Хемів двоюрідний брат. Тобто малої двоюрідний брат! Вона завела шашні з двоюрідним братом.

Я ледве не сповзла по стіні.

Потім згадала шо я в Туреччині і у них це геть нормально. Було колись. Оскільки мала виросла не у вельми модерному суспільстві, їй це тоже окей.

Скажу більше: її мама (моя свекруха) знає і хоче весілля. Його ж мама знає і поки весілля не хоче, мовляв рано (на мою думку це таке дипломатичне "ні" з надією, що передумають-переростуть)

Раптом я перестала пектися моральними сторонами почті-інцесту. Бо згадала шо Хем не знає. І я підозрювала шо це йому не сподобається з кількох причин:

1. Йому не сподобався би абсолютно ніхто, хто б дивився на його рідну сестру як на жінку.

2. Він не в захваті саме від цього парубка через його часто нелогічну поведінку

3. Хем поміркує так: якшо всім стане відомо про їхній роман, їх треба женити, бо у таких сім"ях зустрічатися, ходити за ручку, борони-господи цілуватися на вулиці це розстріл! а якшо піде шось не так то це розбрат у сім"ї. Адже свахи - рідні сестри!

Мелькнула думка нічого не  казати і я наказала малій мовчати. А вона каже: "Я тут, він всеодно взнає. І приб"є. Хай приб"є зараз. Бо чекання смерті гірше за .. ну ти знаєш". 

І правда ж. Телефони - фейсбуки - погляди.. 

До якоїсь порі це можна приховати? Але якщо він взнає що у нього під носом приховують ТАКЕ, то... Скажу так: я тільки раз бачила Хема у гніві. І той на кого він обідився потрапив у лікарню.

Мала, боячись смерті втратити довіру брата, вирішила сказати, будь шо буде. Мені наказала сидіти поряд, якшо що то шо.

А вчора, мєжду прочім, той Бариш і тітка (ну якби майбуиня сверкуха Сьюззі) і дід з бабою у нас були в гостях. І після того, як вони пішли, мала мені все розповіла, мовляв, здогадаєшся так чи інак. А Бариш то ше й предлагав кузинці їхати до них додому (!!).. 

Якби вони поїхали і Хем узнав про цю катавасію після поїздок таких безневинних, було б мишкам лихо.

Отож. Йдемо ми з Сьюззі в зал. Там сидять царі турецькі (тобто один) і граються з Адуванами прегарними  (тобто з одною). Мене колотить і я біла. Мала, незважаюи на свою природню надсмаглявість, теж біла. 

Хем річе: "Шо там шушукалися? Розказуйте!"

Я спасувала: "Ви починайте, а я в тубзік!" І втекла.

Чую, він каже:

 - Якщо це той, на кого я подумав, то я дуже розізлюся!

 - А на кого ти подумав?, - мала

 - Ти думаєш я тупий? - він каже. І тут я відчула себе таки тупою. Він шось знав уже деякий час, а я ні - а я ж усім вірю. Я ж нічо ні сном, ні духом.

Тут пройшла короткочасова гроза без рукоприкладства, правда, так просто, стакани в шкафчиках на кухні цокотіли.

 - А ТИ ШО ДИВИШСЯ?!?!? ШО ТИ ПРО ЦЕ ДУМАЄШ?!?! - а яж підскочила. Це було до мене

 - А я шо? Я нічо! Я ні на чиєму боці, - (мала на мене глянула і певне прокляла), -  я за любов і правду.

 - То ти ЗА? - громогласний Хем.

 Я аж втислася у крісло.

 - А шо? а матері навіть знають, і вони за, я не при чьом, їх питай, чого мене питаєш - залопотіла я. 

  - Ідем курити! - це теж мені. Я вже хоть і не тойво, але найсерйозніші розмови відбуваються на балконі.

Залишили ми малу з Адуваном.

На балконі монстр вийшов з тіла Хема, і з"явилася нормальня людина. Каже мені:

 - Чого вона не може зустрічатися з кимось нормальним?

 - Нормальність, Ку, ти ж знаєш, це навіть не про нас. Просто все не по нашому плану. Відпусти ситуацію.

Ми поговорили про зятя. Він в понятті Хема не ідеальний тільки тому, шо занадто молодий і занадто говорливий. І ще любить погратися в мафію. Ну це мине, здається. Це ж минає з роками, пра?

 Я нагадала про те, що ми з ним не ховалися ніколи і не від кого. І його сім"я нормально сприйме усе.  Він старший брат і саме тому така реакція, це природно. Старшам братам в Туреччині положено бути монстрами чогось. 

Кажу як добре, що могла обіймати тебе до шлюбу при батьках, любов подвоюється і потроюється...І це не гріх, аби від усіх приховувати і т.д. і т.п.

Треба сказати, шо сестра сказала Хемові "Якшо ти скажеш "ні за що" я все припиню і нічого не буде". Вона на повному серйозі. До такої міри у них все ... жуть

 Його відповідь малій після балкону була приблизно така : " Я не можу сказати тобі точно ні. Бо це позбавило б тебе досвіду. Але мене злить шо ти не вибираєш нормальних. Я не кажу шо він поганий. я кажу шо він ненормальний. а це не те саме, шо поганий. поняла?!?!

 Тому знай: якшо ви посваритеся, я не ростроюсь. Якшо він тебе образить  -   я його уб"ю. Якшо ти вскочиш у гречку: - я тебе уб"ю. Якшо ви будете робити щось за моєю спиною -  я вас всіх уб"ю. Ви можете ходити гуляти, але в означену годину якшо тебе не буде, я вас уб"ю. Якшо не дивлячись на це все у вас все буде добре через і рік і через два  -  я повеселюсь на вашій свадьбі."

Мала розцвіла. Бо для неї це абсолютно позитивна відповідь, вона повисла у брата на шиї, розцілувала в усі щоки, він сказав шо АЛЕ ВІН ВСЕОДНО НЕ ОДОБРЯЄ - заради проформи, бо ж не личить царям отак розціловуватися після такої драми. Потім мала скочила на мене, чмокнула десь в око і погнала великими антилопськими кроками до себе в кімнату.Певно писати йому.

Хем сім на диван стомлений і вилупив у посмішці зуби свої.

 - Виросла геть,  - каже.

 - Сложно Аді буде, - кажу я.

Святий вечір. Рік в Стамбулі

Новина (для мене) №1. Блокс не закрили. Уже після того як сказали нам на всі чотири валити з платформи, я образилася і пішла. І навіть ні разу не зайшла туди. Але перегоріло. Повертатися туди чогось не хочеться(

Тема 2. Святий вечір сьогодні. В Україні мої готуються, виробляють смачнот, а я прийду додому і буду їсти кутю. Бо здатна тільки на це.. А завтра Різдво. Вмикатиму колядки собі цілий день і знов їстиму кутю, навіть на роботі.

Чи почуваюся самотньою на фоні свят? Почуваюся, але вже не так болить, як перші роки. І таке враження, що свято можливе тільки в Україні. Тут можливий Байрам. Але навіть у мінімалізмі того святкування Хем радо подає мені руку і робить все, шо його попрошу. От сьогодні варитиме кутю, наприклад :)

Ми рік у Стамбулі. Себто завтра буде рівно рік. 

Я себе знайшла: робота, яку люблю, творчість хоч по краплинці, але задіюю потенціал. Хемові тяжче. Він мав спробу піти просто працювати, але вже коли людина працювала сама на себе 20 років (да, з 14 сам на себе), то підлаштовування під графіки дається тяжко. Тому він знов плавно повернув до писань, до своїх справ у бізнесі і чекаємо літа (важлива інфо про вкладення у Туреччині:  варто вкладати в бари, ресторани. клуби на курортах - це спрацьовує навіть тоді, якшо ви там уже не сидите притьмом)

Адувааан. Люба моя золота талановита квітка. Вже два роки на носі, а як мололо суржиком, так і меле. Вона говорить геть незрозуміло. Одне слово по турецькі, інше по українськи, часто обирає зовсім нічо не казати, бо поки до нас дійде. Себто речень українською вона не складає  - окремими словами. Турецькою ставить грамотні питання, відповідає частіше турецькою навіть на українські питання.

Розробила для неї спеціальну програму для розвитку українського мовлення (мені ж диплом не за сало продали)). Її запропонували видати у видавництві і я тільки ЗА, бо ж у нас тут є багато сімей українсько-турецьких і діти потребують вклинення другої рідної мови. ну ок, най не діти потребують, а мами їхні так хочуть думати)

Передноворічна

Ситуація в країнах, з якими я прямо пов"язана досить напружена. І там і там барикади. І там і там міліція і поліція проти людей. І там і там влада грабить і бреше. Світова тенденція?

Переноворічна замітка грозить стати партизансько закликальною, тому звернемо з цього шляху у більш мирне русло.

Новий 2014. Стільки новго і хорошого чекає нас там.

Ну 

1. по-перше, вірю що Янукович все таки складе повноваження і піде з миром. Прихопивши Азіріві. 

2. Вірю що Харків, Луганськ, Донецьк все таки прийдуть до тями і перестануть гопнічати.

3. Вірю, що турецький уряд очиститься і запанує там мир і злагода)

Далі з глобального до локального.

4. Творчі плани наші з Хемом здійсняться у повній мірі і ми процвітемо)

5. Адуван піде у підготовчу школу, туди, де ми накинули оком, і буде там і балет і англійська.

6. Рік мине у прегарних подорожах, на 2 з яких у нас уже є квитки :p

І до гуманних цілей:

7. Завалити свій величезний балкон квітками

8. Поначіплювати на свої стіни татові картини і картини родичів Хема (спершу випросити їх треба)

9. Дати хід прекрасному проектові, коли усі виручені гроші ідуть у добру справу. Якби ж то! Якби ж то!

І ділові:

10. Авто. Як виявилося воно нам все таки потрібне і без нього в Стамбулі справді важко. 

Допомагай нам, синьо-зелена конячка, ти ж моїх улюблених кольорів)

Шлемо у Космос думку, аби пішли

Все притихло і захлохло. Круглий стіл, що має вивести Україну з режиму револіції. Це більше схоже на комедію, але менше з тим...

ВСЕ, абсолютно все, що не стосується Майдану відійшло на другий план. Робота, дім, танці дитини, підготовка до ДН Хема і свята Миколая.

Чи будемо ставити йолку цього року? Будемо,  народну. Наша ялинка обов"язково буде прикрашена українською символікою.

Пишу то я чого? Я недавно читала 4  книжки по квантовій фізиці. І 2 про силу енергії. І ще 1 про силу думки як енергії. І от пропоную закрити всім очі, вдихнути глибоко і послати в космос щире прещире прагнення-бажання, аби Яник та Азірів зійшли з посад мирно і лагідно (бо за тими книжками, якщо бажаєш комусь зла, то Космос твоє бажання не збуде). Якщо так зроблять усі, хто це читає, то може ми маємо шанс мати не "сумний святий вечір в 46 році", а гарну і світлу днину для усіх нас! І Різдво - світле і родинне свято БЕЗ тих пародій, що звуть себе високими чинами.

Осінь в Стамбулі

Стільки про осінь в Стамбулі чула, стільки пісень знаю, а бачити не бачила.

А тут прямо в епіцентрі опинилася.

Ну як? Ну пасмурно. Ну часом гримить. Ну часом блисне добряче.

А зараз про особливий кайф.

Значить тако:

Наша криза

Ну тадададамммм! ми доросли до кризи шлюбів 3-річного віку

Ви уже в курсі шо Хема я знаю давно як своїх пять пальців. Це вже потім були стосунки. Але спершу я його просто знала.

Любила як людину. А далі як чоловіка.

А тепер я маю собі такого легіня, який не виказує нічого цікавого. Днями. Ми щоранку їдемо на роботу разом. У машині здебільшого мовчимо. На роботі практично не зізвонюємося.

Потім їдемо додому разом. У машині говоримо першу хвилину після 9 годинної розлуки і знову мовчимо. Так по доброму, по хазяйськи позатикаємося і їдемо.

Дома він готує звіти та аналізи. Я скачу з Адуванкою. Потім я йду в душ і вже він скаче з Адуванкою. І спати.

Всьо. піз*єц

Кажу ж йому: розкажи а шо ти читаєш? розкажи про роботу свою. А він каже що в Стамбулі тяжко йому і вся мова

Шоб зрозуміти парадокс ситуації: ми не сваримося, нє. І ми наче б то не проявляємо байдужості. Просто от якось пусто і не творчо у мене в родині зараз.

Натомість він робить кар"єру. Відійшов від власного бізнесу. Ну практично відійшов, бо його ота кар"єра тісно пов"язана з власним. Менше з тим. Він досягає успіху, зосереджується на результаті і часом цьому радіє.

Я теж роблю кар"єру. У мене все багатомовно і офісно.

Дивлюся ото інтернет, там де пишуть про кризи. І таку муйню радять. Типу "освіжіть но ви стосунки - зробіть йому масаж". Ну шоб ви знали то у нас нормальна практика з нашими спинами по іншому не можна. Масаж і так маємо щовечора. І то вже перестало носити якийсь інтимний характер. Або ще: сходіть разом в басейн. Питання: коли? або влаштуйте йому романтичну вечерю. мала я досвід приготування тої вечері, Хем злупив ті креветки в дві секунди, запив вином одним ковтком (добре хоч не відригнув, перепрошую), дякую сказав правда, одним махом підвинув усі тарілки і свічки і розклався там зі своїми аналізами.

Інтимні стосунки не постраждали. Поки шо.

і шо мені робити? істерику закатувати? чи працювати собі мирненько? чи витягувати людину на розмову (мені цей варіант уже обрид, якшо чесно)?

Радьте давайте