Свати по-турецьки

Забігаючи наперід скажу зразу, що процедура сватання обійшлася без жертв, то сравні диву, бо я таки думала що хтось не зможе втихомирити свою гарячу кров і вриє в землю або женіха, або сватів. Та нє, мої курдські родичі все таки прислухалися до голосу разума (мене тобто), шо дівчина велика, сім»я сватів хороша і адекватна і рано чи пізно (а для мене лучче рано) її віддати доведеться, такі закони джунглєй природи.

Після того, як старший абі (мій Хем себто) познайомився з женіхом (у якого, кстаті сказать, тіплися з нервів не тілько руки-ноги, а ще й голова) і дав добро на знайомство з батьком, тато хоч не хоч а дозволив сім»ї приїхати і познайомитися, а якшо все добре, то й попросити руки (шоб ви понімали простоту ситуації, на всі ці переговори пішов всього рік).

Словом, приїхали СВАТИ. 

Мої ж всі вбралися гарно, поробили міни кірпічьом і посідали в ряд, типу «ми не пальцьом роблені і без бою не здамося». 

В мене була канєшно шальна мисль підлити у чаї їм по трохи якоїсь водки чи на худой конець вина, але потім думаю, мало лі який ефект алкоголь може викликати попавши в оці перезбуджені мозги))).

Тато був важний і говорив від імені всіх. Попитав де живуть, з якої родини хто пішов, презентував себе. Моя мама (психологічно пострадавша найбільше, бо саме вона була переговорщиком між татом і малою  - тут прям так дочка, шо намірилася заміж, татові в лоб про це сказать не може (фізично може, но опит попередніх віків якось не велить) – почувалася вимучено і я по її глазах бачила бажання віддати свою рідну дочку хоть сьогодні, аби ця драма жизні уже якось закінчилася.

Два брати-акробати, старші которі (мій Хем і Енгін) тоже старалися виглядати строго, але часом (мабуть з нервів) їх було чогось смішно.

Сім»я сватів була стриманою. Женіх же ненормально білим. Та видно було шо вони люди душевні і милі, тому їм в підтримку я посилала добрі посмішки.

В оту Велику Суботу тільки двоє людей були зовсім розслаблені. То моя Ада і її рідна тітка – власне нєвєста. Улибалися собі щасливо і ващє їм було до с*аки-мотики всі оті розмови і  серйозність батьків. 

Сезен домоглася свого. Дожала нас. І ось свати тут. Її коханий тут і навіть п»є сольону каву (за традицією, після просіння руки дівчина готує каву батькам – гостям смачну і запашну. У каву женіха додає ж солі і перцю, і хай тіко попробує не випити (з характером моєї Сезен то ващє не можливо). Пив і прицмакував))) До речі, женіха нашого Алі звать, прям як і тата.

Мені було добре і щемно. Свати вони де хоч свати. І сльозу навіть змахнула. і роль мала почесну: піднесла кольца на підносі, прям почті благословила наче)) А після того як спровадили сватів, видихнули, сіли сімйой за стіл мовчки так, включила я «Горіла сосна палала», поналивала келихи з червоним вином і хоча мої наджари в українській не понімають, зато прям задумалися під пісню.  

 - Хороші такі пісні у вас, Юль, - каже мій Алі баба (тато которий)

 - да, хороші. Ви ше весільних не чули, - кажу я

 Половина путі продєлана. Чекаємо весілля

Про любовні драми (ох і люблю я таке))

Я от живу прісно місяціями, а потім в один день як вивержеться вулкан! Да як переверне життя родини або друзів з ніг на голову! Та як стану я свідком того! Аж ніч спати не могла.

Приїхала ж мала Хемова - сестра рідна. А вона дівчина з характером, ми з нею не завжди ладили, але зараз вона вийшла на рівень дорослості відносної, тому спілкуватися стало легше. Я стала ініціатором її приїзду, вона може допомогти з Адою, поки ми працюємо: в садок - з садка, їсти-пити і т.д. Ми собі шутили з Хемом, шо тут її віддамо заміж за багатого, а потім м"яко будемо нагадувати хто це її в цей Стамбул запросив). Наперід загадали, шоб з домом, з усіми благами, шоб хоч одна пристроєна.

Ох, як багато ми не знали.

Перший день її приїзду був спокійний. На 2-й Хем уже возмущався їй з приводу чогось там (він перфекціоніст. дуже вимогливий до людей і це не завжди їй во благо). А на 3-й мала не втримала язика за зубами і мені нашось розказала все.

У неї виявляється є коханий вже рік. І він жиє в Стамбулі. Вгадай хто, - каже!

Ну я кажу у нас з тобою нема в Стамбулі спільних знайомих. Вона каже шо я помиляюся. О_О

Я кажу у мене навіть нема версій. 

І вона:  Бариш.

Бариш.

Це знаєте хто? А це Хемової рідної тітки (!!!) син. Ну і Сьюззі рідної тітки син. Шоб вам простіше було: Хемів двоюрідний брат. Тобто малої двоюрідний брат! Вона завела шашні з двоюрідним братом.

Я ледве не сповзла по стіні.

Потім згадала шо я в Туреччині і у них це геть нормально. Було колись. Оскільки мала виросла не у вельми модерному суспільстві, їй це тоже окей.

Скажу більше: її мама (моя свекруха) знає і хоче весілля. Його ж мама знає і поки весілля не хоче, мовляв рано (на мою думку це таке дипломатичне "ні" з надією, що передумають-переростуть)

Раптом я перестала пектися моральними сторонами почті-інцесту. Бо згадала шо Хем не знає. І я підозрювала шо це йому не сподобається з кількох причин:

1. Йому не сподобався би абсолютно ніхто, хто б дивився на його рідну сестру як на жінку.

2. Він не в захваті саме від цього парубка через його часто нелогічну поведінку

3. Хем поміркує так: якшо всім стане відомо про їхній роман, їх треба женити, бо у таких сім"ях зустрічатися, ходити за ручку, борони-господи цілуватися на вулиці це розстріл! а якшо піде шось не так то це розбрат у сім"ї. Адже свахи - рідні сестри!

Мелькнула думка нічого не  казати і я наказала малій мовчати. А вона каже: "Я тут, він всеодно взнає. І приб"є. Хай приб"є зараз. Бо чекання смерті гірше за .. ну ти знаєш". 

І правда ж. Телефони - фейсбуки - погляди.. 

До якоїсь порі це можна приховати? Але якщо він взнає що у нього під носом приховують ТАКЕ, то... Скажу так: я тільки раз бачила Хема у гніві. І той на кого він обідився потрапив у лікарню.

Мала, боячись смерті втратити довіру брата, вирішила сказати, будь шо буде. Мені наказала сидіти поряд, якшо що то шо.

А вчора, мєжду прочім, той Бариш і тітка (ну якби майбуиня сверкуха Сьюззі) і дід з бабою у нас були в гостях. І після того, як вони пішли, мала мені все розповіла, мовляв, здогадаєшся так чи інак. А Бариш то ше й предлагав кузинці їхати до них додому (!!).. 

Якби вони поїхали і Хем узнав про цю катавасію після поїздок таких безневинних, було б мишкам лихо.

Отож. Йдемо ми з Сьюззі в зал. Там сидять царі турецькі (тобто один) і граються з Адуванами прегарними  (тобто з одною). Мене колотить і я біла. Мала, незважаюи на свою природню надсмаглявість, теж біла. 

Хем річе: "Шо там шушукалися? Розказуйте!"

Я спасувала: "Ви починайте, а я в тубзік!" І втекла.

Чую, він каже:

 - Якщо це той, на кого я подумав, то я дуже розізлюся!

 - А на кого ти подумав?, - мала

 - Ти думаєш я тупий? - він каже. І тут я відчула себе таки тупою. Він шось знав уже деякий час, а я ні - а я ж усім вірю. Я ж нічо ні сном, ні духом.

Тут пройшла короткочасова гроза без рукоприкладства, правда, так просто, стакани в шкафчиках на кухні цокотіли.

 - А ТИ ШО ДИВИШСЯ?!?!? ШО ТИ ПРО ЦЕ ДУМАЄШ?!?! - а яж підскочила. Це було до мене

 - А я шо? Я нічо! Я ні на чиєму боці, - (мала на мене глянула і певне прокляла), -  я за любов і правду.

 - То ти ЗА? - громогласний Хем.

 Я аж втислася у крісло.

 - А шо? а матері навіть знають, і вони за, я не при чьом, їх питай, чого мене питаєш - залопотіла я. 

  - Ідем курити! - це теж мені. Я вже хоть і не тойво, але найсерйозніші розмови відбуваються на балконі.

Залишили ми малу з Адуваном.

На балконі монстр вийшов з тіла Хема, і з"явилася нормальня людина. Каже мені:

 - Чого вона не може зустрічатися з кимось нормальним?

 - Нормальність, Ку, ти ж знаєш, це навіть не про нас. Просто все не по нашому плану. Відпусти ситуацію.

Ми поговорили про зятя. Він в понятті Хема не ідеальний тільки тому, шо занадто молодий і занадто говорливий. І ще любить погратися в мафію. Ну це мине, здається. Це ж минає з роками, пра?

 Я нагадала про те, що ми з ним не ховалися ніколи і не від кого. І його сім"я нормально сприйме усе.  Він старший брат і саме тому така реакція, це природно. Старшам братам в Туреччині положено бути монстрами чогось. 

Кажу як добре, що могла обіймати тебе до шлюбу при батьках, любов подвоюється і потроюється...І це не гріх, аби від усіх приховувати і т.д. і т.п.

Треба сказати, шо сестра сказала Хемові "Якшо ти скажеш "ні за що" я все припиню і нічого не буде". Вона на повному серйозі. До такої міри у них все ... жуть

 Його відповідь малій після балкону була приблизно така : " Я не можу сказати тобі точно ні. Бо це позбавило б тебе досвіду. Але мене злить шо ти не вибираєш нормальних. Я не кажу шо він поганий. я кажу шо він ненормальний. а це не те саме, шо поганий. поняла?!?!

 Тому знай: якшо ви посваритеся, я не ростроюсь. Якшо він тебе образить  -   я його уб"ю. Якшо ти вскочиш у гречку: - я тебе уб"ю. Якшо ви будете робити щось за моєю спиною -  я вас всіх уб"ю. Ви можете ходити гуляти, але в означену годину якшо тебе не буде, я вас уб"ю. Якшо не дивлячись на це все у вас все буде добре через і рік і через два  -  я повеселюсь на вашій свадьбі."

Мала розцвіла. Бо для неї це абсолютно позитивна відповідь, вона повисла у брата на шиї, розцілувала в усі щоки, він сказав шо АЛЕ ВІН ВСЕОДНО НЕ ОДОБРЯЄ - заради проформи, бо ж не личить царям отак розціловуватися після такої драми. Потім мала скочила на мене, чмокнула десь в око і погнала великими антилопськими кроками до себе в кімнату.Певно писати йому.

Хем сім на диван стомлений і вилупив у посмішці зуби свої.

 - Виросла геть,  - каже.

 - Сложно Аді буде, - кажу я.