бо шось так важко бути позитивно настроєним, коли твоя рідна країна у вогні. а країна де ти живеш раз в квартал взривається десятками втрачених життів. теракт за терактом.
знаю, шо це все не про релігію. і не про переконання. а про якійсь сектанські плетіння інтриг у світі, свідомо хибне тлумачення ісламу, тупі проголошення війн джихадів, про які не йдеться в Корані...
Дурні ті, хто робить це. Всеодно вірю, що є бумеранг і їм колись буде дуже погано.
Тож цього разу на головному летовищі Туреччині - в Стамбулі. Наразі відомо про 42 загиблих і понад 250 поранених. Джихадистів видно на записах камер..
Питання до охоронців: чого коли я провозила кілограм турецького мерджімеку татові на суп з малою на руках, мене ледве не зарештовували і я ледве не пропустила літак? і яким чином аж троє озброєних живих бомб пролізло до мирних людей і як там собі взірвало?
сьогодні не хочеться будувать планів.
дуже дуже хочу вірити у карму. і у розплату.
Немає коментарів:
Дописати коментар