29 бер. 2015 р.

Про народження діток в Туреччині

Стільки питань приходить з приводу того, як народжувати-ростити-вчити дітей в Тр, що у мене навіть не було сили почати. Тема необ'ятна геть.

Почну з вагітності. 
Коли чудо тест показав вам дві полоски, ви пережили перший шок (в кого  радісний, в кого як), в голові все більш менш прояснилося, то варто вирішити де ви будете на обліку: в державній чи приватній клініці. Якщо ваш чоловік щасливий носій страховки, яка покриватиме ваші розсточітєльства, то можете обирати лікарів розслаблено, хоть по цвєту глаз. якщо ні, то йдіть туди, куди дозволяють фінанси.

У нас було так: ми їздили до лікаря, якого нам порадила подруга лікар в Ізмір аж. Але воно того було варте. Бо ж лікар то почті як батько вашій дитині :)) ну чи друга мама. Саме ви мусите почуватися поруч нього вельми гармонійно і комфортно (користуючись нагодою шлю своєму рудому лікареві промені світла та побажання здоров'я). Бо саме він вас бачитиме у тих всіх нескромних позах, які не кожному у цьому світі пощастить побачити.

З першого місяця починається марафон. Я їздила раз у місяць. Деякі дівчатка ходять раз у два тижні. Все залежить від того, як ви почуваєтеся, і наскільки довіряєте власним почуттям.

Яка різниця між вагітністю тут і у нас дома? Тут не лякають. Ні синдромом Дауна (у нас цей ризик вбачають навіть там, де його нема), ні ризиком викидня. Проблеми вирішуються тоді, як тільки виникають.
Я не розповідаю ті ужастіки, які трапляються всюди, про лікарів-приватників, які заробляють на абортах, скажімо...

Якщо вам страшно, шо ви можете вродити якось раптовувато, то можете собі піти в лікарню вже ближче до предполагаємого сроку. Я ж пішла тоді, коли вже якби нада було рожать. Ну як пішла. Поїхали ми рейсовим автобусом з Дідіма в Ізмір ( машина несправна була), то зайняло трошка більше двох годин:))

Якщо ви іноземка, вам пропонуватимуть кесерево, бояться недопоняТи вас у страсному діалозі під час пологів. Я хотіла звичайні, та Аді було угодно по другому. Словом моє кесерево почалося в 18.15 і закінчилося в 18.35. При пам'яті і здоров'ї  ми зустрілися з Адою і полюбилися назавжди з першого погляду. 

Післяпологова історія була стандартна: за ніч і ранок поробили всі прививки і гутен допобачення на ранок. Вот так ми пройшли цей тернистий путь в 9 місяців. 
Не бійтеся, народжуйте. 

Питання в коменти.
Всіх цьом

1 коментар:

  1. Нашу невістку вмовляли робити розтин, бо вона...дуже кричала. Ніяких інших показів до цього не було. А вона все ж народила сама. І до речі була чи не єдиною,хто в тій приватній клініці на таке спромігся. Мене здивувало,що ніхто їй нічим не допоміг, не робили масаж, не було мячика чи там стульчика спеціального. Просто тупо чекали поки народить періодично пропонуючи прокесарити. А ще дитину новонароджену під краном помили одразу...

    ВідповістиВидалити