12 груд. 2015 р.

Дома. В Україні

Вчора по прильоту їхала маршруткою зі Львова до Луцька. Три бля з половиною йолки години. 
Але поруч їхав бієць. 

Тому якось мені було спокійно і весело. А він був не в гуморі. Поки я мовчки не дала йому цукерку. " спасибо" каже мені. " прошу",- кажу я. І мова з'явилася. Цукерки велика сила всьотаки. 

1 коментар: