5 лист. 2015 р.

діти, діти, де вас подіти

До моєї одненької Ади стався трошки приплід: ше 18)
Всі людські діти і всі варті окремих безкінечних іторій. я наче у світі Лінгрен, Анлерсона і Янсон.

Дуже мені тяжко поняти тих педагогів, які кажуть "Люблю всіх дітей". Я от всіма дітьми захоплююся, вони всі цікаві неймовірно, смішні... 

Є одна дівчинка. Сема зветься. Циганя циганчам (на вигляд). Їсти не хоче, гратися не хоче. Хворобливе. І всьо то виливається у психосоматику: коли їй нудно / страшно / сумно її просто нудить. І як результат виверта. Шоб цього не сталося їй без перестанку треба увага, обійми і слова любові. То так природньо і правильно. а от нудота - не харашо.

Кста про дитячу психосоматику вже можу писать яку роботу. Є ше одна, тоже з симптомами нудоти. І провини. Вона в істериці може кричати шо лучче б я вмерла, я в усьому винна, я не їм і не росту (не їсть і не росте - направду так), яле завтра точно точно все з"їсть. Причому у школі їй ніхто ща пазуху не запиха, все досить вільно, не їси - як хо, поїси як зголоднієш. В перші дні я вилуплювала очі, а зараз ... ну так, подьоргую тіко. лівим.




Немає коментарів:

Дописати коментар