26 лист. 2014 р.

Зі змінами

Перш за все, люди милі, пробачте за те що пропадала стільки. 
Літо в Дідімі най най напруженіший робочий період. Після Стасбулу нам потрібна була реабілітація, треба було наповнити життя спілкуванням душами (чисто нас стосувалося, бо за півтора року у великому місті ми трошка розгубили себе, хоча цього не помітили), треба було надолужити у роботі з баром, минулого сезону нас геть не було і тому десь у чомусь робота йшла косо-криво. У мене знов був досвід роботи у партнерстві. Ще раз переконалася, що партнери люди добрі аж цілих перших два місяці, а далі перетягування простирадл відбувається.  Хоча, без партнерів теж нікуди, з такими цінами... 

Адушка змінилася. Вона ходить в класний садок, у неї класна вчителька, яка близька мені душею і обожнює свою роботу. Султан зветься. Діти прооосто її так люблять, шо весь фейсбук пестріє відео про любов до вчительки (батьки знімають і діляться))). 
Ада ходить у групу до чотирьохрічок з дозволу комісії. Хоча їй тільки 2.8 та вона вища майже за всіх своїх "однокласників", дітки турецькі дрібненькі до пори до часу, а у нас в сім"ї високих достатньо, і в Хема вистача. 

Найгостріша тема, це події в нас вдома. Про це ні говорити, ні писати сил вже нема, залишається просто відчувати біль, молитися і не знати в уого вже просити про допомогу. 
Читала сьогодні в новинах, що афганська мама у відкритому бою убила 25 (!!!) талібів, за смерть свого сина.  І зловила себе на думці, що я б хотіла відкритого бою з сепаратистами. І багато патронів.

Немає коментарів:

Дописати коментар