Стільки новин про біженців з Сирії. І про те, шо вони масово лізуть через кордони, і про те, що брудні і вонючі. і тільки, коли бачиш їх очі в очі, кожного дня, чогось престала думати про те, шо вони нежданні гості тут. такі бідові. і так нема їм де діться...
Ващє то, їх приголублює уряд турецький. Заради голосів. Але таке голублення до одного місця, бо по суті їм просто дозволяють перетинати кордон, а допомоги, окрім лагерів для біженців, ніякої.
так от, коли я перекладала кой шо для місцевої поліції, у відділок привезли великий бус сирійців. висадили на лужайку людей 25 і пішли їх оформлять. дівчинка років п"яти плакала взахльоб. не знаю чого, але з ляку наче. попитала я хто їм їсти дасть? поліціянт каже, шо бабло у них є, пошлють когось за сендвічами.
і ще є одна фішка в Дідімі. Нове джерело доходу, так би мовить. Перевезення біженців човнами на берег грецький. хто побагатше, того на катерах везуть. Хто побідніше на човниках хілиньких, обмотуються жилетами, та не всім помагає. Система така: група людей, сім"ї найчастіше, звертаються до місцевих дільцов, які погоджуються купити човен, забезпечити перевозку в Грецію (вночі), ну і перебування в Дідімі до перевозки. В середньому таке добро стоїть 600-1200 доларів з людини (ціна залежить від човна і гарантій, крім того є скидки дітям). Група "перевозчиків" - мінімум 5 людей - ділять бабло між собою (ціна човна в ціну не входить, а човен, мєжду прочім то, полишають на берегах Греції). Люди, шо бачили переправу, розказують, шо бувало таке, тікаючи, сирійці забували дітей... бувало, шо не допливали. бувало, шо вертали. Міліція дуже навіть в курсі всього цього, просто їм здається кращим, аби сирійцям вдалося втекти спочатку в Грецію, а потім далі у Європу.
Дуже все сумно. І розпачливо.
Недавно сіли в маршрутку, а там всі сидячі місця - сирійці. І хлопчик манюній, років 2-х, копає мене убік. я подьоргала його за щоки і носа, він розміявся, тато на ломаній англійській сказав, шо він нарордився в Туреччині. І він не сирієць. кажу, шо для мене нема значення, він перш за все дитина. тато аж просльозився.
а ще по сусідству посилилася сім"я, яка явно готується до переправи. дньом не вилазять, а ввечері по одному в магазин вибігають. якось котлет наробила з запасом. і почула дитячий плач... і занесли всі їм. жінка покрита з голови до п"ят спитала мене з якого вони м"яса))) але котлети взяла і роздала дітям.
якби я знали шо робить, то робила б. А так я просто пасивний спостерігач і від цього мені не вельми
