"Може мене хтось упізнає з форуму для турецьких дружин, але мені вже всерівно. Бо я дуже втомилася і здалася.
Мені 26 років.
Ми закохалися одне в одного по інтернету, як це у багатьох буває. Я закінчувала університет і шукала собі роботу. Він працював програмістом і жив з батьками. І йому дуже хотілося поженитися, хоча йому було тільки 28. Я погодилася , бо дуже любила.
Коли я приїхала до нього в Бурсу мені здалося що це не життя а казка. Ми багато ходили гуляти, їздили до його друзів в інші турецькі міста, ходили в кіно для того щоб я помаленьку вивчила турецьку мову. В той же мій приїхд ми вирішили одружитися.
На віесілля приїхали мої батьки. І все було дуже гарно.
А реальність настала вже після весілля. Щоб підзбирати грошей на квартиру ми залишилися жити в його батьків (у них чотирьох кімнатна квартира). Коли мій Керем ходив на роботу я залишалася сама дома. Я не знала мову, його мама теж не знала навіть двох слів по англійськи. І ми мовчали. Вона і не змогла мене полюбити. І вже через пару місяців у нас почалися скандали. Я неправильно вдягаюсь. Я не правильно крашусь. Я не готую їсти. Я не так убираюсь в кімнаті. А як мені їм всім догодити коли я ще так мало тут живу і нічого не знаю?
Краще ми б пішли на квартиру і ніколи не купляли свою.
Але зараз уже пізно.
Я зібрала речі і вже в себе дома, в Чернівцях. Я плачу за ним. Він пише постійно що любить, але батьки його проти того щоб я приїхала знов. Я й не хочу їхати до них. Вони поламали мою сім"ю."
Катя Г.
Мій коментар.
1. Турецьке ель-класіко. Якого можна уникнити провернувши кілька операцій. І, крім того. можна ще всьому зарадити. По-перше, ніколи! ні за яких прекрасних обіцянь не з"їжайтеся з родичами одразу по весіллі. Ващє! У вас тут притірка починається одне з одним, ви не знаєте звичок одне одного, яке там ще вивчати звички турецьких свекрух. Все поступово.
2. Керем - той которий муж і програміст - трошка неактивний, або так показаний у вашій історії. Як гарячий турецький мачо йому має самому хотітися забрати українську дружину в окрему квартиру і робити там з нею всякі непристойності, подалі від батьків. Ну і зараз, коли вже Катя в Черівцях, він просто пише. А ти вже, хлопче одружений! Кать, тре йому натякнути (деяким програмістам навіть не натякати уже нада, а ліпити в лоб), шо зніми квартиру далеко від батьків і тоді я приїду, і буде все добре. Батьки хай собі будуть проти. А якшо вони віруючі (хоча наскільки я пам"ятаю з нашої переписки, не дуже), мона нажати на те шо це гріх! ну і непобідіме: а шо люди скажуть?
3. І ще один пункт про чоловіка. з поперед. переписки з Катьою, знаю, що їхня сім"я цілком під владою мами. І тато Керема тож не пискне. Склалося так, шо і Катя не особо виступає. А тому я б на Катіному місці зайняла активнішу позицію. Аби трошка скидатися на маму. Вона відчує конкурентку принаймні і трохи поусядеться. Зауважає даже, може))
4. Якщо ви все ще любите - робіть шось, то просто перший камінь об який ви спотикнулися. Таких аж особливих перепон немає - ніхто не примушує Катю міняти релігію, чи не вдягати свої сукні (претензії щодо міні спідниць тільки), чи сидіти дома (її чесно відправили на мовні курси для того, аби вона розвивалася і знайшла собі роботою за спеціальністю). Просто треба зібратися і пройти цей тяжкуватий момент. Таке враження, справа в тому, що ніхто ні до кого ще не звик.
Щастя вам.
А якщо вам хочеться шось сказать Каті - у коменти, прошу. І голосувати теж туди.
А може у вас є своя турецька історія. Тоді прошу сюди
