З дому на роботу аж бігом

Вже весь світ знає, шо в нас ремонт) Ремонт то не те слово: розвалля і руїни. 

А на роботі сьогодні ляпота. Ва-а-щє нікого. Ну то понятно, сьогодні неділя. А мені тут треба доробити кой-шо, ну і просто відпочити від срачу (да, я хитрая штучка часом)). Дитину відправили на танці, потім Хем її ше на якусь виставку поведе, а я просто поп"ю кави в тихому, ЧИСТОМУ, порожньому офісі і попрацюю на славу.

Ось вам те, шо робиться зараз у моєму колись затижному домі) Вікон нема (я ж казаааала). 

 А тут колись будуть двері. Ми метаємося між тим, що зробити правильніше зараз (в умовах дєньгасі-не-хватасі) нові двері чи все-таки підлогу всюди. Я схиляюся до підлоги, вона затратніша, най би уже в повітрі не висіло. А двері швидше і дешевше, можна буде поставити будь-коли. Зрештою, старі теж відкриваються і закриваються ще поки шо.

 Ми пішли на отчаянний крок: зробили з салона (зал по-нашому) велику кімнату, де має поміщатися і обідній стіл і стандартний зал. А колись, за рік-два, ми плануємо переселити сюди кухню і буде у нас ще одна додаткова кімната (теперішня кухня стане кімнатою для гостей і лаундрі в зимовий період)

А це конатрст, то вигляд з мого чудового офісу, дай боже здоровля тим, хто його строїв. Цілковитий антистрес.

А то ще більший антистрес, бо я до чортиків люблю працювати сама. 

Я б, напевне, без звуку/запаху/вихляду моря вже жити не змогла б. Людина звикає до хорошого, то і так понятно. А от те, що море просто мене заспокоює і розслаблює до певної міри - то факт непоколібімий.

Про Конкурс Моя Турецька Історія