Спершу хотіла пофоткати, шо в мене робиться. Та потім подумала, шо побачивши такі фотки, всі читачі відпишуться зі страху нафік, та й передумала.\
Ремонт взагалі-то. Кажеться, шо тут такого страшного. Мені, шо любить всі закутки в своїй хатці, боляче і тяжко не знайти де присісти на диванчику, чи вмоститися з ногами у крісельці. Натомість книжки, накиті шторами, шоб не попилилися. Прапала всьо, як казала класичка.
Без вікон, без дверей - на повному серйозі - реально ні одного вікна, ні дверини. Дякувати Богу, шо батьки на другому живуть, ми приматкобожилися. Думаю, вони "раді", але, як то кажуть турки, yapacak bir şey yok)
Найбільше на нас відривається радується тато-свекор. Бо коли він нас не бачить, то і покамандувати не може. А зараз ми не в рівній позиції. Вчора каже: "Я голодний! принось все шо є в холодильнику!". Я офігіла, та Хем офігів більше, він знає, як я не люблю коли мене відривають від роботи і кави. Але я все таки встала, помелеееесеньку все подала) Шоб без драки. А ващєто Алі-баба душка. Смішний і толковий. просто часом наривається, але то таке, он за сім років уже трошка приручили ж :)
Сьогодні турецькі робочі - а ви знаєте, шо то окрема категорія робочих, повільна і розслаблна, з стаканом чаю в одній руці, і з цибаком в іншій, постає питання чим вони працюють? - будуть вставляти вікна і добудовувати пристройку-Адину-кімнату. Я прям з нетерпінням чекаю, але час від час підриваюся їм то чайочку, то кавинку, то водички подати. Знов нерівні позиції.
А для настрою, во гляньте які гарні гранати виросли у нас . З першого поверху я їх ніколи не бачила в такому ракурсі, а от з другого поверху, власне з кухні свекрів - во яке хороше.
Немає коментарів:
Дописати коментар