21 серп. 2015 р.

За літо розучилася писати

За літо розучилася писати. 
І витерти шкода і засісти пописати нема часу. 

То розкажу шо приїздили мої зваби любі - діви. 
А коли поїхали, то в мене залишилося цікаве враження. Типу нормальні люди побули і залишилася я знов сама з турками. Ну то трошка утровано, але завжди є такий післясмак чогось. Мабуть я ще не до кінця тих турків зрозуміла, і сама ними до кінця не понята (як казала моя шикарна вчиталька: "діти, підніміть руку хто ПОЙНЯВ"))

Та я вже десь стала трошки турецькою. бо мені майже не заважають постійні голосні розмови під балконом, мені вже ясні щоденні прибирання хат, я не кошуся сірком на людей, які голосно торгуються на ринку.

Снідаю по-турецьки, запиваю кавою по-турецьки і читаю книги теж турецькою.
але є таке, що в мені ще не прижилося: готовність до спілкування у будь яку хвилину. інтровертність не вивітрилася егейськими вітрами. я й далі прагну відпочинку після насиченого спілкування з людьми, напрягаюся, коли хтось підходить до мене, коли я зосереджено працюю, виключаю телефон, коли знаю, що не відповідатиму на дзвінки.

Дурна якась, їй бо.

Немає коментарів:

Дописати коментар