Ми, українці, ще не відійшли від того, що з нами зробили у лютому.
Про Крим я навіть не беруся говорити, висловилися про це в соц. мережах і досить.
Мусимо йти далі. Піклуватися про своїх близьких.
Розвивати свій народ і культуру.
Взялися ми ото з кількома мамами-українками в Стамбулі за здибанку дитячу. Думаємо, хай ото малюки поговорять українською межи своїх. Ми їм допоможемо у цьому. Фотки з міні-гостин виставимо, правда ми з Хемом поки що собі не уявляємо тих приготувань і хвилюємося (перша зустріч буде у нас дома). А ще ж не весь побут у нас налаштований і Віе троха переживає, чи то не буде стрьомно людям :)
Хочу, аби Адувашко уміла українською. Мені здається що то найважливіша мова для нас. Досконала і така, що лікує.
Немає коментарів:
Дописати коментар