24 квіт. 2014 р.

Ox і ах)) про сокровенне, або Як ми зустрілися з Хемом


Людина, яка без сорому дивилася на мене в аеропорту була небритою, та всеодно гарною :) 

Мене він трохи бентежив , але все-таки я розуміла , що це не звичайне " підкочування яєць " і не моргаючи навіть лівим оком (яке часом дригається, чи то сіпається без моєї на то волі у  дуже відповідальні моменти) теж втупилася на нього.

- У Вас в руках Міхаель Енде, чи не так? - запитав він англійською з акцентом.
- Саме так. " Момо ", - відповіла я з ще більш жахливим акцентом.

- " Момо " - моя улюблена книга і на доказ цьому поспішив дістати зі своєї сумки через плече томик " Момо " своєю рідною мовою
- Прекрасно , - я щиро пораділа, що дорослі дядьки люблять такі книги і подумала , що розмову закінчено .

- Але це ще не найдивніше, - продовжив дорослий неголений хлопець і знову поспішно почав ритися в сумці. Вилучив звідти велике портмоне, відкрив його одним фокустським рухом ніби американський поліцейський показує свою ксиву , і там була ... роздрукована фотка з інтернету якоїсь мультяшной героїні.

Я аж глянула (с) - мама

- Впізнаєте? - запитав неголений .
- А я повинна?
- Ну як же, місс, це ж ВИ! Дивіться зачіска, очі великі, ну губи .. так, у вас побільше будуть, а так це ж Ви - Клементина,  - бачить чувак, шо я готова його уже послать уже ладна закінчити з ним розмову, - Ви шо не знаєте мультика про Клементину? Це ж така дівчинка! - глянув на мене як на нице дитя міста, шо даже не знає хто така КЛЕМЕНТИНА ..

На цьому місці я вже подумала про неголеного погано. А він продовжував :

- Це ж диво! Ви Клементина - моя улюблена героїня. І Ви читаєте Момо - мою улюблену книгу. Ходімо на каву, до мого літака ще 2 з половиною години.

До мого було дві. І я пішла за ним.
А потім і заміж за нього пішла.
І дитину навіть йому народила. Правда назвали ми її не Клементиною і не Момо , а по іншому .. Але це вже зовсім інша історія .. З іншої книги


15 коментарів:

  1. така зустріч як у кіно,аж і собі захотілось постояти на якомусь вокзалі з книжкою )))

    ВідповістиВидалити
  2. вот это история! похоже, вы друг другу предназначены были изначально, раз столько знаков Хему было показано. прекрасная встреча, так и просится в роман или в кино))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Мабуть таки призначені. Ми пройшли довгий шлях до зустрічі, і після неї не зразу були разом. Зато тепер є що згадать (та нема шо дітям розказать))

      Видалити
    2. призначені, однозначно. я чогось думала, що ви в Болгарії десь, в інституті зустрілись. а тут така романтика...чудово)

      Видалити
    3. Рино, в Болгарії то ж було з Болгарським Вітром))) з ним не склалося і за нього ж я не пішла

      Видалити
    4. Цитринко, про Вітра пам"ятаю) просто якось мені відклалося, що ніби ви з Хемом десь в гуртожитку спілкувались... але то таке, може щось путаю, сорі)). головне, що з Хемом склалося, і за нього пішла)

      Видалити
  3. сто років не читала Цитринку) А тут зайшла - і зразу історія, яка припала до душі)) пАм*ятаю, я як тільки починала читати твій блог - завжди мені було цікаво - як же ти познайомилася з тим Хемом))) Думала не так, якщо чесно))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ох, і я рада, що ми здибалися. а як ти думала ми зустрілися?

      Видалити
  4. Я думала, що він приїхав до тебе в Україну, а заздалегідь ви довго переписувалися по інтернету)) була впевнена, що саме так і познайомилися. Ти ще колись пост писала про шлюби міжнаціональні - отоді мені така думка в голову й пришла)

    а воно он як)

    ВідповістиВидалити
  5. Після зустрічі на летовищі ми з ним не спілкувалися геть ніяк кілька місяців, у нас були своі окремі історіі. А потім ми знову знайшлися і вже довго переписувалися. А потім ше рази зо три розходилися по приіздах))

    ВідповістиВидалити
  6. охохох)) так про вас можна книжки писати і кіно знімати))
    на те вона й Доля шо вас таки звела))

    ВідповістиВидалити
  7. Як гарно)
    Так і в долю можна повірити.

    Блоксівчани злітаються)

    ВідповістиВидалити