Все своє свідоме професійне життя я хоч не хоч пов"язувала з вчителюванням. Якщо працювала десь не вчителем, то давала приватні уроки.
І вірила я, шо вчителювання то моє покликання.
А сьогодні ж я сижу в офісі однієї компанії, відповідаю на мейли, перекладаю брошури і приглядаю за виконаннями робіт і всьо. Споглядаю моречко. В офісі з дерева.
Я вперше з часів вагітності відкрила для себе вільні вечори. Без планування уроків, підготовки, конспектів і всього такого. І ще не ношу за собою стоси бумаг і ноутбуків. Диво дивне. Виявляється, життя є поза педгогікою.
І саме зараз у мене є час і на дитину, і на чоловіка, і на ногті покрасити, і книжки паперові почитати (а не на айпаді в туалеті).
Отож я пішла зі школи одразу після того, як випустила своїх гавриків, мені було предєльно ясно, шо інакше я стану параноїком якимось. Справа в тому, шо наш навчальний заклад так би мовити, для небідних. І батьки там були часто з причудами (моя дитина не хоче їсти з усіма, її не приємно дивитися на людей, що їдять, - для прикладу). і хоча мене, дякувати Богу, оминули якісь баталії, в такій атмосфері знаходитися було тошно.
Місяць я гойдалася на качельці вдома, читала, розмальовувала з Адуваном і ходила на море. Ну і вино пила, куди без цього)
Обнаружила для себе новий вид релаксу: полива оливкових дерев у садочку. Оливи то вже частина нас, скоро замість крові буде оливкова олія у Наджарів. В античній Європі священна олива була символом перемоги, миру і супутньої їм радості; втіленням родючості і достатку, чистоти і цнотливості (але якшо вживати у дружбі з вином і сиром, то про цнотливість вже не йтиметься), а також емблемою безсмертя. Японці і китайці доповнили цю символіку новими позитивними значеннями - там олива служить емблемою дружби і успіху, а в Піднебесній імперії уособлює такі похвальні людські якості, як холоднокровність і незворушність.
Во! все то в мене під вікнами. Скоро будемо зривати зелені оливки і бити їх молоточком. а потім засипати у 5-літрові банки у спеціальний розсіл.
Немає коментарів:
Дописати коментар